Що нам розповів гендиректор «Інтерфакс-Україна» Олександр Март | УП. Кляті питання

Що нам розповів гендиректор «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко?

Гендиректор інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" Олександр Мартиненко в журналістиці вже понад тридцять років. Ми вирішили детально поговорити з Мартиненком про те, що коїлося в українській політиці з 1991 року. Це історії про всіх президентів незалежної України, їхнє оточення, слабкі та сильні сторони, виклики, помилки, перемоги та важкі втрати. Можна читати, можна дивитись, а можна прочитати головне з інтерв'ю у нас на каналі:

Про президентство Кравчука: Практики залишилися ті самі, які були при КПРС, та й адміністрація президента була більшою мірою політбюро ЦК партії. Люди вчилися, адже вперше на них звалилася країна. Вони не зовсім розуміли, що відбувається, не до кінця усвідомлювали, хто взагалі цим має займатися. Кравчук за природою своєю все ж таки не авторитарний лідер був. Він був хитрий, розумний. Але бажання всім керувати не було. Було бажання зробити якусь систему.

Про вплив Медведчука на Кучму: Він з'явився як представник клану СДПУ(о), як вони тоді називалися. Це брати Суркіси, Кравчук і багато-багато інших людей. Для Кучми це була альтернатива донецьким. Були донецькі у вигляді Януковича і Ахметова, і були ці київські. Коли Медведчук став главою Адміністрації, впливав уже по повній програмі. Він з Кучмою був поруч завжди. Мені здавалося, що Медведчук просто створив йому бульбашку, таке оточення, де президент йому довірився.

Про Ющенка: Я зараз думаю, чи можна назвати це управлінням. З поправками можна, але в такому технологічному сенсі – ні, це було не управління. Це було "натхнення", я би сказав. Він "надихав" людей, як він вважав, на роботу. А організовували роботу вже інші люди.

Про протистояння Ющенка і Тимошенко: Вони все життя вирішували, хто з них лідер Помаранчевої революції. Тимошенко вважала, що вона більше вміє, більше знає, взагалі енергійна. Але у Ющенка була харизма, якої у Тимошенко не було, хоча вона теж харизматична людина. Крах помаранчевої команди почався, коли вони зарубилися за Нікопольський феросплавний завод. Віктор Андрійович взяв сторону Пінчука, а Юлія Володимирівна – Коломойського. І з часом розбірки двох олігархів за завод закінчилися тим, що помаранчева команда остаточно розкололася.

Про найбільшу помилку Януковича: Янукович вирішив, що він може грати світом, що він гравець реальний, що вони всі – росіяни, американці, китайці – можуть бути іграшками. Він вважав, що вони всі йому будуть давати гроші і нічого не брати взамін. У нього таке уявлення з'явилося, що тут у Путіна візьму гроші, тут американцям віддам ядерні компоненти.

Про слабкості Порошенка: Петро Олексійович погано прораховував своїх партнерів й супротивників. Я думаю, що він помилився в Путіні та помилявся в багатьох людях, які з ним працювали. Друге – він повністю не вийшов з образу бізнесмена. "Договорнячок" такой, "договорнячок" сякой. Знаєте, оце головне зараз домовитися, а потім виконаємо чи не виконаємо – життя покаже. Так же ж Мінські угоди і робилися.

Про Зеленського: Він змінив стиль з командного обговорення на самостійне прийняття рішень і вимагає їхнього виконання. У війну це необхідно. Але головний ризик – це абсолютно нові люди, за яких він відповідає, за військове керівництво, за економічне керівництво в тому числі. Це серйозно.