Це моя паляниця, моя криниця, Моя молодиця, як за них не битис | Сили Спеціальних Операцій ЗС України

Це моя паляниця, моя криниця,
Моя молодиця, як за них не битися?
Доньки дарунки, тату візерунки,
Мої світанки, вокзальні циганки.

Це мої паркани і мої ліхтарі,
Матюки під вікном, у церквах дзвонарі.
В телефоні забуті давно номери,
І на кухнях з рецептами календарі.

Це мої цвинтарі і мої прапори.
Це із моїх домів дим іде догори.
Це у моїх містах плач летить догори,
Бо із небом уклали ми договори.

Це мої матері проклинають весну,
Коли сльози залили Ірпінь і Десну,
Коли Бучі навколо, і душі їх кволі
Від свисту снаряду шугали додолу.

Це Мадонна моя на іконі мовчить,
І це моя сестра над візочком кричить.
Кошен шепіт вночі: «Вимикай ліхтарі…»
Замість хат димарі, у багні вівтарі.

Це мої в інтернеті срачі під постом,
Моє місто розтануло за блокпостом,
Мої ангели в небо жбурляють зірки
І в наметах латають у грудях дірки.

Мої сторіз пусті, мої мрії прості.
Я тримаю гостинці потворам в руці.
З телевізора чуть переможні спічі
Поки танком чавив у степу «кулічі».

Це мої прапори і мої цвинтарі,
Паляниця моя, і хрести на горі,
На пошарпаних стінах графіті про славу,
І брат, що питає: «Старий, будеш каву?»

(с) Воїн ССО