2023-07-03 12:22:22
Сергій був сержантом, командиром відділення морської піхоти. Жив з сім’єю у Феодосії, де мали кримську реєстрацію та хотіли залишитися там назавжди. Але в березні 2014 року все змінилося.
Одного дня батальйон оточили російські війська, периметр замінували протитанковими мінами та почали вимагати скласти зброю і здатися.
погрожували, вимагали скласти зброю, проводили мітинги місцевого населення. До місцевих військових щодня приходили батьки та казали - «Сину, складай зброю». Одного дня Сергій зрозумів, що з-поміж сержантів мого взводу я залишився сам — решта здалися. Але є такі речі, як честь і совість, вони не продаються. Його честь і совість не продаються!
Врешті решт домовились, що решту українських військових вивезуть з Криму на автобусах. Багатьох офіцерів відпустили додому зібратися. А в четвертій ночі росіяни почали штурмувати військову частину.
БТРи прорвалися через ворота й заїхали на територію, вертольоти зависли над частиною, і з них десантувалися спецпризначенці, по вікнах почали стріляти з кулеметів та з ПКТ, закидували нам у приміщення димові та світло-шумові гранати. Коли окупанти нарешті увійшли всередину, почався рукопашний бій. Сергія кілька разів вдарили прикладом автомата по голові, і він відключився.
Сергія відпустили - спочатку в Мелітополь, а звідти літаком до Києва. Через деякий час, коли він вже служив в Миколаєві, на ВЛК встановили, що в нього виникла пухлина в голові і до служби в армії він непридатний.
Зараз в Сергія II групуа інвалідності, пухлина в голові та пластиковий імплантат у коліні, внаслідок чого частий головний біль та біль у нозі.
Але він продовжує воювати – як інструктор-волонтер навчає військовій справі колишніх бізнесменів, айтішників, лікарів, будівельників, професорів, фермерів.
Він вчить справжніх воїнів бути гідним та вправно нищити ворога. Бо є такі речі, як честь і совість, і вони не продаються.
172 views09:22
Н
