Щоб життя на островах, які регулярно заливають води річки, стало можливим, довелося постаратися. Створювали, розширювали, підтримували, обсаджували деревами канали-єрики, що стали одночасно вулицями, способом регулювання води й доставки її для поливу. Вздовж каналів установлювали доріжки-кладки. Діставали із дна густий і родючий намул, який лягав в основу городів і садів. Відновлювали господарства після розливів Дунаю та пожеж.
Вижили, розвилися, подужали.
Прибувши до Вилкового, ви спершу опиняєтеся в новому місті, де від єриків залишилися лише вузенькі заболочені канавки, а пейзажі нагадують звичайні одеські села.
