Сьогодні відзначаємо ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ. 103 роки тому п | Українська - ЛЕГкО

Сьогодні відзначаємо ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ.

103 роки тому проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

У соборності багато вимірів. Один з них — мовний. Хоч українська мова віками розвивалася на теренах різних держав, вона не втратила своєї цілісності. Попри місцеві відмінності, її об’єднує чимало фонетичних, граматичних і лексичних рис, спільних для всіх наріч.

Як відомо, у ХІХ — на початку ХХ ст. на українських етнічних землях розвивалися два різновиди літературної мови — східноукраїнський і західноукраїнський. Перший був поширений на теренах України, що перебували в складі Російської імперії. Другим послугувалися жителі українських земель, які входили до Австро-Угорщини.

Обидва варіанти базувалися на різних діалектних основах і відображали особливості різних українських говорів.

Східноукраїнський варіант ґрунтувався на східнополіських говірках (П. Куліш, С. Васильченко), середньонаддніпрянських (Т. Шевченко, Л. Глібов, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, М. Старицький), слобожанських (П. Грабовський, Я. Щоголів, Б. Грінченко), степових (М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий), подільських (А. Свидницький, С. Руданський, М. Коцюбинський), волинсько-західнополіських (Леся Українка).

На галицько-буковинсько-карпатських говірках основана мова творів письменників, що представляли західноукраїнський варіант (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, Ю. Федькович, І. Франко, О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, Лесь Мартович, О. Маковей).

Варіанти інтенсивно взаємодіяли й збагачували один одного. Злити їх воєдино, витворити спільну багатофункційну літературну мову, — таким було обопільне бажання східно- і західноукраїнських діячів культури. Та було це завданням нелегким. Обидві сторони багато чого в мовотворенні одна одної не сприймали. І все ж шляхом взаємних компромісів у 1920-ті роки кістяк єдиної літературної мови в основному склався.

Після об’єднання українських етнічних земель в Українській Державі два варіанти остаточно злилися в єдину літературну мову. Спільними або, принаймні, зрозумілими для всіх українців стали слова, які раніше були поширені лише в одному з варіантів.

Сьогодні ми дібрали для вас 50 пар синонімів, один з яких походить зі сходу України (ліворуч), а другий — із заходу (праворуч):

білка — вивірка

божевільний — вар’ят

верета — коц

відчай — розпач

вогнище — ватра

господар — ґазда

даремно — дурно

держати — тримати

допомога — поміч

дядько — вуйко

жадати — прагнути

ждати — чекати

жилетка — камізелька

житло — помешкання

журитися — гризтися

завада — перешкода

зовсім — цілком

зоря — звізда

каструля — баняк

квітка — чічка

кидати — метати

користь — хосен

косий — зизий

кривдити — ображати

либонь — відай

лічити — рахувати

мотузка — вужівка

навіжений – шалений

навкруги — довкола

нестача — брак

нехай — най

обличчя — твар

парубок — легінь

півень — когут

піднос — таця

пісня — співанка

плечі — барки

пожилець — мешканець

сапа — мотика

сковорода — пательня

сливе — майже

стосунки — відносини

строк — реченець

сховок — криївка

троянда — ружа

тужити — банувати

хата — хижа

чашка — горня

черевики — мешти

шарф — шалик.

***

Більше про регіональні відмінності нашої мови читайте в книжці відомого діалектолога ІВАНА МАТВІЯСА «ВАРІАНТИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ» (1998).