Я знов дочекався повні -
Так солодко ниють зуби.
І вовк мій - рветься назовні,
Й тримати його - я не буду.
Темніють, гострішають кігті.
"Піксель" потертий скидаю.
Не боюся свинцю та міді,
А срібла - у них немає.
Світлішає ніч - відразу.
Сповзає розірвана шкіра.
Пульсують, стискаються м'язи
Голодного дикого звіра.
Чужинцю, молись наостанок,
Молись. Та це - не врятує.
Аж поки не зійде світанок -
"Козацьке сонце" панує!
Сьогодні - ти навіть не "ворог" -
Ти - здобич, налякана жертва.
Місяць - здіймається вгору.
Я йду - вбивати і жерти.
Хай мати твоя заплаче.
Нехай завиє дитина -
Я - сіроманець, а значить -
"Теплак" мені не потрібен.
Земля ця - надасть мені сили,
Розбудить прокляття забуті -
Сьогодні ти ляжеш в могилу
Від хижої вовчої люті.
Ти йшов гвалтувати, зайдо -
З благословіння тирану.
Я ж буду - опівдні, завтра
Блювати твоїми кістками.
І "скрепи твої духовні"
Не доживуть до світання -
Я знов дочекався повні.
Я вийшов на полювання.
Vasyl Mulik
