28 липня — ДЕНЬ КРИВАВОГО ХРИЩЕННЯ РУСІ 'Русич, який не пок | ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ
28 липня — ДЕНЬ КРИВАВОГО ХРИЩЕННЯ РУСІ
"Русич, який не поклоняється Христу та в неділю не ходить до церкви причащатись паде від меча" — з указу володимира-христителя.
988 року "святий" володимир-хреститель розпочав громадянську війну проти руського народу, оголосивши указ: «...повелів він поскидати Кумирів — Тих порубати, а Других Вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями... Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде...» Наступного дня вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро (це була притока Дніпра — Почайна). І зійшлися люди... а попи, стоячи, молитви творили.»
Кияни увійшли в річку — хто по шию, хто по груди. Дорослі тримали на руках немовлят, священики на березі читали молитви. Хрищення киян відбулося під примусом. Християни, які прийшли для встановлення "слова божого", як одиковілі кинулися грабувати та знищувати все, що створили Язичники. 28-го липня був розграбований храм Богині Лади. Він був найбільший храм в Європі, присвяченим цій Богині. Нещадно вбивали тих звичайних людей, які відмовлялися зрікатись Віри Предків. Руйнували Капища, палили всю язичницьку писемність, навіть не звертаючи увагу на те, чи то історія, чи то казки. Подібне відбувалось всюди: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем».
Кривава пляма в нашій минувшині. День, коли вбивали всіх, хто не погоджувався зрадити Вірі Предків, та розграбовували все, що відносилося до святого і чистого, — до язичництва. З укріпленням християнства, наклалась заборона на розмови про "дохристиянську" Віру. Людям забороняли збиратися біля річок та дерев. "Наказую карати тих, хто молиться творінням: Сонцю, Зорям, Місяцю, Вітрам, Рікам, Каменям, Дібровам, Горам, Криницям, Хмарам...", — так писалося в "Уставі" князя-зрадника володимира-христителя.
990 року князь-зрадник знову наказав киянам-язичникам прийти на берег Почайни, щоб охрестити їх, проте в Києві таких залишилось мало. Деякі відразу покинули Київ і відправилися в більш віддалені міста та села Русі, щоб створювати язичницькі осередки для боротьби з християнською владою.
Християнізація просувалася з труднощами, як в усій Європі, так і на нашій Землі. Християнська сволота отримувала опір від мужів, які залишилися вірними своїм рідним Богам.
Майже через сто років літопис фіксує спалахи язичницької реакції в Києві, Новгороді, Ростовській землі та інших Землях. І тепер, як і тоді, немає страху в очах рідновірів, лише загострилась важливість нашої місії.
Сварог кує ядро нової цивілізації, авангардом якого є ми!
Треба нарешті усвідомити всю важливість нашого існування. Минуло вже більше 1000 років після кривавого охрищення Русі, але це не заважає Рідній Вірі бути єдиним порятунком людства.
МАЙБУТНЄ НАЦІЇ У ВЛАСНОМУ ЗВИЧАЇ — ВІДРОДЖУЙМО ВІРУ ПРЕДКІВ
З щирою душею та Вогнем у серці,
етнопсихолог Віктор Фіалковський — жрець Зореслав
