Святенна помсто — чиста, мов кришталь,
розпруго гніву, блискавко поцільна,
зберись в ядро — в набухлий болем шал —
і хай не чорно, а столезо й сильно
одвідповіч тванистому жерлу,
одвідповіч валькірієвим криком —
щоб аж світанок зранений оглух
злодійникам, безлюдникам безликим.
Премудра помсто, в тулумбаси бий
до божевілля, до оскаженіння
І тих, хто кров дитяти перелив,
і скривдив жінку — берегиню вірну —
тих здожени стрілою чорних мук,
пітьми відлунням і кинджалом карним
хай їх сто літ клює кервавий крук —
щоби чужі на собі чули рани.
Зворотня хвиле, з надр усіх страждань
всерозганяй свій плин на вражі долі:
хай обпече їх ізнебесна длань-
крізь уселенське дотягнувшись поле.
Висока помсто, чесна, як гроза,
гостріння честі, виточена правдо,
здійсни, що треба...висохне сльоза
і ніч розтане — розсвітання ради.
Роксолана Вірлан 16 квітня 2022
