15 червня — #ВИДІВ_ДЕНЬ Русь-Україна: Рідна Земля — Рідна Мо | ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ
15 червня — #ВИДІВ_ДЕНЬ
Русь-Україна: Рідна Земля — Рідна Мова — Рідна Віра
Славимо Світовида літнього (Дива) як Бога всевидючого. В цей день можна навчитися мистецтву, яке людина може побачити (бо сьогодні “що виджу, те вмію”). Світовид розкриває таємниці досі невидимого. Сприятливий час для лікування зору.
Свята Світовида відзначалися влітку і восени. 15 червня здійснювали справи, які сьогодні ми могли б назвати “магією натхнення”. Обряд полягав у тому, щоб показати Світовидові все своє багатство — вишивки, рушники, хустки, килими, які кожна жінка витягувала в цей день зі скрині й просушувала на Сонці.
У південних і західних слов'ян (сербів, хорватів, словенців, болгар і поляків) відомий Бог на ім'я Вид (Видо), який за всіма ознаками тотожний Світовиду. В умовах християнізації Видо перетворився в “святого Вита”, який нібито опікується зором людини. Ім'я Видо походить від “видіти” — дивитися, бачити; Світовид — від “світло видіти”, “святість видіти” (світлий і святий близькі за символікою).
В цей день намагалися виносити своє рукоділля для показу людям і Богам, щоб уміти вишивати ще краще. Увечері напередодні літнього свята збирають цілющі трави, особливо відомі в лікуванні очей: “видова трава”, вид, видац, видовача, видовиця, різні види дивовиці, очанку, білозір та ін. На світанку заварюють ці рослини, і вмиваються ними. Далі виходять зустрічати Сонечко, молячись так: “Вид — Видів день! Що очима бачу, те все вмію робити!”. Повернувшись додому, починають роботу обов’язково звертаючись до Світовида: “Дивись, Вид, як я працюю!”. Обов’язковим обрядом цього свята є ритуальне провітрювання майна, винесення його на Сонце (одягу, білизни, килимів, хусток, рушників, усього, що в давнину зберігалось у скрині). При цьому запрошують Вида подивитися на багатство господині. Народ вірить у те, що такий обряд примножить багатство. Такі звичаї досі побутують в українських селах. В ясний червневий день можна побачити, як господині обкладають і обвішують все подвір’я полотном, тканням, рушниками й хустками. Такий звичай є також і добрим гігієнічним засобом проти молі та інших шкідників. Сонечко добре просушить всі речі, сприятиме кращому їх зберіганню. Подекуди в Україні Світовидові запалюють вогнища, як на Купайла. Видовому вогню надається велика магічна сила як очисному, лікувальному, освячуючому. В храмах Світовида, вірогідно, і в літній час правились служби, приносились треби. Роду-Світовидові приносять жертву мед, хліб, молоко, як сонячному Богу Всесвіту.
Як бачимо, Видові свята дожили до наших днів, хоча вже молодші покоління й не пам’ятають, кому присвячений цей день, але роблять так, як робили наші бабусі й прабабуні. Звичайно, християнські проповідники протягом століть всіляко намагалися викорінити прадавнє предківське свято і його розуміння, але це їм не вдалося, тоді вони замінили його днем “святого Вита” — нібито християнського подвижника III ст., який нині вшановується в західних слов’ян. На місцях стародавніх храмів Світовида, зруйнованих хрестоносцями, вже побудовані церкви й костели “святого Вита”. Тож, повертаючись до Рідної Віри Предків, наблизимось до правічного Богорозуміння, очистимось над Видовим (Дивовим) багаттям, помолимось Світовидові, як і Предки наші молились.
