СВЯЩЕННІСТЬ РІДНИХ СВЯТ, або КІЛЬКІСТЬ НЕ ЗНАЧИТЬ ЯКІСТЬ (пр | ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ
СВЯЩЕННІСТЬ РІДНИХ СВЯТ, або КІЛЬКІСТЬ НЕ ЗНАЧИТЬ ЯКІСТЬ
(про нетрадиційність сучасних святкувань свят Рідної Віри на прикладі Купайла)
Проблематика сучасного українського язичництва в тому, що, ті хто вважає себе язичниками (тут мова про всіх — і посвячених, і не посвячених, і навіть самозванців (тих хто не був посвячений, проте заявляє що він жрець, який самопосвятився, бо ж йому так кортить)), волають про кількість людей на Святі, а не про духовно-енергетичний сенс та зміст, і для цього навіть зсувають та переносять святкування з дня свята на вихідні аби зручніше аби людей більше. (чи це не прояв слабкодухості та християнізму коли, до прикладу, Великдень святкують у неділю замість того, щоб святкувати в день весняного Рівнодення? ) ПА БАГАТАМУ так би мовити. (чи це не прояв расіянізму "чем больше тем лучше" та "какая разница?" ) В психології це має назву «Комплекс Наполеона», коли людина компенсує певні свої вади відволікальним зовнішнім фактором. Карго-культ процвітає — зовнішнє (хвантик), безсенсове, беззмістовне, егоїстичне, меркантильне, не традиційне поглинає і знищує внутрішнє, духовне, світле, чисте, природне, традиційне, наповнене сенсом і змістом. Таким чином вони забувають, а то й взагалі не розуміють, сенс і зміст рідних свят, які наші мудрі Пращури творили відповідно космічних енергій Сонячного річного календарного циклу. Це вже не свято в традиційному священному його сенсі і змісті — це фестиваль, гуляння, дискотека, тусовка, піонерський вогник. Гуляння тільки заради гуляння. Тут набуває сенсу характерне расіянське визначення свята — «праздник» (українською кажуть празник без «д»), яке має зміст у празному проведенні дня, тобто без мети, без змісту або цей зміст убогий, неповноцінний, духовно обмежений, перекручений, зіпсований, легковажний, несерйозний. Зберігається тільки зовнішня форма — хвантик у вигляді технічного проведення певних формалізованих дій. Обрядом чи таїнством це назвати не можна. Тому і празник, а не Свято, тому і дискотека, фестиваль, тусовка. Тому празнують, а не святкують за покликом Душі і Серця, тому що «круто», тому що виділяє серед інших, не розуміючи не усвідомлюючи, що ця так звана крутизна від Чорнобога та Мари, адже підживлює ЕГО та підточує і з’їдає Душу людини. Це було зроблено під час насильницької християнізації — це роблять і тепер перевертні в українському язичництві. І лише одиниці рідновірів залишаються вірними виголошеній рідним Богам присязі та заповітам Пращурів, організовуючи та проводячи традиційне духовно-енергетичне, наповнене сенсом і змістом святкування. Наше українське рідновірське свято це святий, священний день єднання з рідними Богами та Предками, обміну та наповнення енергіями Всесвіту. Саме тому рідновірське свято треба проводити в чистоті та святості, а не на тусовці, де аби пабільше та в інший день тому що зручно. Для того, щоб не було на марно, а во Славу рідних Богів, Предків та майбутнього української Nації. В іншому випадку це не Рідна Віра — це гра в імітацію. Такі люди не рідновіри — вони імітатори, пародисти. Вони грають в Рідну Віру, а не живуть нею.
Енергії свята Купайла (літнього Сонцестояння) проявляються тільки в Купальську ніч, а не за день (декілька днів, тим більше тижнів) до чи після неї. Квітку Папороті шукають тільки в цю ніч, адже ні в яку іншу вона не розцвіте. Цілющі трави та зілля збирають саме на світанку по завершенню саме цієї найменшої за тривалістю містичної Купальської ночі. Завдяки тому що саме в цю ніч, а не в будь-яку іншу, проявлені космічні потоки літнього Сонцестояння, поєднання Сонця і Дощу, Вогню і Води, Купайла та Марени, набувають священного шлюбу (слюбу), створюється потужний життєдайний, життєтворчий жар, наповнений божественними духовними енергіями та сенсом.
Слава Купайлу та Марені
ПІЗНАВАЙ — ОБМІРКОВУЙ — ВІДАЙ!
З щирою душею та Вогнем у серці,
етнопсихолог Віктор Фіалковський — жрець Зореслав
Приєднуйтесь до обговорення в нашому чаті
https://t.me/joinchat/AAAAAFNSEIi3Fs7bQ3h9uA
