Get Mystery Box with random crypto!

ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ

Логотип телеграм -каналу ukrainiannativefaith — ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ
Логотип телеграм -каналу ukrainiannativefaith — ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ
Адреса каналу: @ukrainiannativefaith
Категорії: Політика
Мова: Українська
Передплатники: 844
Опис з каналу

про Рідну Віру (язичництво), український націоналізм, ПРАВий світогляд, за Білу Расу
https://t.me/ U1IQiLcWzttDeH24 гутірка українських рідновірів

Ratings & Reviews

3.50

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення 15

2022-06-16 13:28:57 https://telegra.ph/Pro-svyatkuvannya-KUPAJLA-ta-PERUNA-cogo-roku-06-16
89 viewsВіктор Фіалковський, 10:28
Відкрити / Коментувати
2022-06-15 12:48:35 15 червня — #ВИДІВ_ДЕНЬ

Русь-Україна: Рідна Земля — Рідна Мова — Рідна Віра

Славимо Світовида літнього (Дива) як Бога всевидючого. В цей день можна навчитися мистецтву, яке людина може побачити (бо сьогодні “що виджу, те вмію”). Світовид розкриває таємниці досі невидимого. Сприятливий час для лікування зору.

Свята Світовида відзначалися влітку і восени. 15 червня здійснювали справи, які сьогодні ми могли б назвати “магією натхнення”. Обряд полягав у тому, щоб показати Світовидові все своє багатство — вишивки, рушники, хустки, килими, які кожна жінка витягувала в цей день зі скрині й просушувала на Сонці.

У південних і західних слов'ян (сербів, хорватів, словенців, болгар і поляків) відомий Бог на ім'я Вид (Видо), який за всіма ознаками тотожний Світовиду. В умовах християнізації Видо перетворився в “святого Вита”, який нібито опікується зором людини. Ім'я Видо походить від “видіти” — дивитися, бачити; Світовид — від “світло видіти”, “святість видіти” (світлий і святий близькі за символікою).

В цей день намагалися виносити своє рукоділля для показу людям і Богам, щоб уміти вишивати ще краще. Увечері напередодні літнього свята збирають цілющі трави, особливо відомі в лікуванні очей: “видова трава”, вид, видац, видовача, видовиця, різні види дивовиці, очанку, білозір та ін. На світанку заварюють ці рослини, і вмиваються ними. Далі виходять зустрічати Сонечко, молячись так: “Вид — Видів день! Що очима бачу, те все вмію робити!”. Повернувшись додому, починають роботу обов’язково звертаючись до Світовида: “Дивись, Вид, як я працюю!”. Обов’язковим обрядом цього свята є ритуальне провітрювання майна, винесення його на Сонце (одягу, білизни, килимів, хусток, рушників, усього, що в давнину зберігалось у скрині). При цьому запрошують Вида подивитися на багатство господині. Народ вірить у те, що такий обряд примножить багатство. Такі звичаї досі побутують в українських селах. В ясний червневий день можна побачити, як господині обкладають і обвішують все подвір’я полотном, тканням, рушниками й хустками. Такий звичай є також і добрим гігієнічним засобом проти молі та інших шкідників. Сонечко добре просушить всі речі, сприятиме кращому їх зберіганню. Подекуди в Україні Світовидові запалюють вогнища, як на Купайла. Видовому вогню надається велика магічна сила як очисному, лікувальному, освячуючому. В храмах Світовида, вірогідно, і в літній час правились служби, приносились треби. Роду-Світовидові приносять жертву мед, хліб, молоко, як сонячному Богу Всесвіту.

Як бачимо, Видові свята дожили до наших днів, хоча вже молодші покоління й не пам’ятають, кому присвячений цей день, але роблять так, як робили наші бабусі й прабабуні. Звичайно, християнські проповідники протягом століть всіляко намагалися викорінити прадавнє предківське свято і його розуміння, але це їм не вдалося, тоді вони замінили його днем “святого Вита” — нібито християнського подвижника III ст., який нині вшановується в західних слов’ян. На місцях стародавніх храмів Світовида, зруйнованих хрестоносцями, вже побудовані церкви й костели “святого Вита”. Тож, повертаючись до Рідної Віри Предків, наблизимось до правічного Богорозуміння, очистимось над Видовим (Дивовим) багаттям, помолимось Світовидові, як і Предки наші молились.
79 viewsВіктор Фіалковський, 09:48
Відкрити / Коментувати
2022-06-14 15:08:56
Міжнародна наукова конференція "Paganism and its Others", Brno, Czech Republic
40 viewsВіктор Фіалковський, 12:08
Відкрити / Коментувати
2022-06-14 14:41:46
21 червня літнє Сонцестояння величне світле свято КУПАЙЛА

З допомогою цього видива дівчата можуть навчитись плести вінки, а ті з вас хто вміє, проте давно це не робили, можуть відновити ці навички
50 viewsВіктор Фіалковський, 11:41
Відкрити / Коментувати
2022-06-14 13:14:17
21 червня літнє СОНЦЕСТОЯННЯ величне свято кохання КУПАЙЛА. Нині маємо в країні воєнний стан та коменданстьку годину вночі тож свято як зазвичай відсвяткувати не вийде. Чи прийдете ви на свято якщо його провести вдень, враховуючи воєнні реалії?
Anonymous Poll
61%
Так, адже це одне з головних найважливіших Снячних свят року
17%
Ні, адже йде війна і це не доцільно — зустрінемось після нашої Перемоги
22%
Ваші думки в коментарях
18 voters70 viewsВіктор Фіалковський, 10:14
Відкрити / Коментувати
2022-06-13 14:34:02 ​​Врізалася мені у душу фраза молодої вдови, яка не може отримати тіло чоловіка для поховання: "Зараз сенс мого життя поховати чоловіка. Не знаю чого я так вчепилася у це поховання, але ні про що інше думати не можу."

Чому так важливо поховати людину?

Наші пращури вірили, що людина відроджується на своїй землі в своєму родові. Душа відлітала на небо до Богів, а тіло передавали матері Землі і насипали курган чи горбик, що позначали вагітність. Земля — мати мала виносити нове тіло, поки душа спочиває між родимичами. А потім душа повертається у своїх правнуках та праправнуках. Надзвичайно важливо було покрити тіло саме рідною землею. Тому козаки брали грудку землі у походи, і її сипали на тіло, якщо гинув воїн на чужині.

Вдома ж могли проводити похоронний обряд закопуючи в землю речі покійника. На Хортиці є подібне поховання, де знайдено речі без тіла, а поруч подібне уже з тілом.

Але то 4000 років тому. Не так давно, у другу світову війну, якщо приходила похоронка, то теж відомі поховання, де клали речі загиблого в труну і ховали, насипали могилу , ставили хрест чи пам'ятник. Наш народ проносить через віки свої первинні вірування у своїх генах та крові. Тому так важко рідним загиблих героїв, чиї тіла можуть ніколи не потрапити додому. Бо віддати тіло землі - це перш за все дати можливість Душі прийти у наш світ знову. Відродження і вічне життя, в яке вірили наші пращурі, ось що через віки вимагає у наших сучасників зробити правильний перехід своїм померлим із яви в наву.

Яна Яковенко
103 viewsresource, 11:34
Відкрити / Коментувати
2022-06-12 11:04:09 Удосконалюємо українську

https://t.me/solovina
48 viewsВіктор Фіалковський, 08:04
Відкрити / Коментувати
2022-06-12 10:23:49
Заповідник "Долина нарцисів", Закарпатська область

Долина нарцисів поблизу Хуста знаходиться на висоті 200 метрів над рівнем моря.

У заповіднику площею 257 га росте понад 500 видів рослин. Понад 170 га займають нарцисові поля.

Це найбільший осередок нарциса вузьколистого не тільки в Закарпатті, але і у всій Середній Європі. З 1980 р. ця рідкісна квітка занесена до Червоної книги України.

Спостерігати цю красу можна лише раз на рік - у травні.
64 viewsВіктор Фіалковський, 07:23
Відкрити / Коментувати
2022-06-12 01:36:13 ​​«КОЛО МАРЕНОНЬКИ...»

Коло Мареноньки
Ходили дівоньки.
Стороною дощик іде.
Стороною та й на мою
Руженьку червону.
Ой на морі хвиля,
При долині роса.
Стороною дощик іде,
Стороною та й на мій
Барвіночок зелений.
Сьогодні Купала,
Сьогодні Купала.
Рано-вранці сонце зійшло,
Рано-вранці та й на мою
Руженьку червону.
Ой на морі хвиля,
При долині роса.
Стороною дощик іде,
Стороною та й на мій
Барвіночок зелений.

«ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК...»

Заплету віночок,
Заплету шовковий
На щастя, на долю,
На чорнії брови.
Та й пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю,
На милого вроду.
— Ой пливи, віночку,
Тихо за водою,
На щастя, на долю,
Милому за мною.
Ой поплив, віночок,
Тихо за водою,
Серденько дівоче
Забрав із собою
— Ой пливи, віночку,
Та по синій хвилі
До тієї хати,
Де живе мій милий.

«А НАШІ ХЛОПЦІ...»

А наші хлопці — недбайлиці —
Не вирубали Купайлиці.
Ой на городі — покіс, покіс,
Узяв Чорт хлопців та в ліс поніс.
Ой носив, носив, не виносив —
Взяв на гілляці та й вивісив.
Ой нехай висять, нехай знають
Нехай Купайла вирубають.
Ой нехай висять, нехай знають
Нехай Купайла не займають.
— Ой ти, Богданку, впотів, впотів.
Чого ти в погреб летів, летів?
— А я у погреб летів, летів,
Бо я сметани хотів, хотів.
Не так сметани-колотухи,
Як тої дівки-щебетухи.
27 viewsВіктор Фіалковський, 22:36
Відкрити / Коментувати
2022-06-12 01:36:03 ​​«ОЙ НА КУПАЙЛА»

Ой на Купайла, ой на Купайла,
Ой на Купайла, Купайла.
Ой там дівчина квіти збирала.
Ой на Купайла, Купайла.
Квіточки збирала, віночок сплітала.
Ой на Купайла, Купайла.
Та й на синю хвилю, на Дунай пускала.
Ой на Купайла, Купайла.
— Ой пливи, віночку, та й по синій хвилі…
Ой на Купайла, Купайла.
— До тієї хати, де живе мій милий…
Ой на Купайла, Купайла.
Та й поплив віночок, тихо за водою.
Ой на Купайла, Купайла.
Серденько дівоче забрав із собою…
Ой на Купайла, Купайла.

«ОЙ ЛЕТІЛО ПОМЕЛО»

Ой летіло помело
Через наше село.
Стовпом дим, стовпом дим.
Сіло спочивати
На дядькову хату.
Стовпом дим, стовпом дим.
А дядькова хата
Загорілася
Та й горить, та й горить.
А Йванкова голова
Засмалилася
Та й курить, та й курить.
А Маринка з радощами
Носить воду пригорщами
Та й гасить, та й гасить.
Що загасить, то займеться,
А Маринка засміється —
Стовпом дим, стовпом дим.
На Купайла була —
Сорочку забула.
Купайла, Купайла.
Не піду додому —
Боюся сорому.
Купайла, Купайла.
Завернусь в солому
Та й піду додому.
Купайла, Купайла.
Ой там на Купала
Жаба в борщ упала.
Купайла, Купайла.
Дівки не поспіли —
Хлопці жабу з’їли.
Купайла, Купайла.
Ой там на Купала
Гуска в борщ упала.
Купайла, Купайла.
Хлопці не поспіли —
Дівки гуску з’їли.
Купайла, Купайла.

«НА НАШІЙ УЛОЙЦІ...»

На нашій улойці дівочок рядочок.
Гей, дівочок рядок.
Найкраща дівонька — молода Людмила.
Гей, молода Людмила
Грядочку копала, рутойку сіяла.
Гей, рутойку сія...
Рутойку сіяла та ще й поливала.
Гей, та ще й полива…
А як рута зросла — у віночок звила.
Гей, у віночок звил…
У віночок звила, на Дунай пустила.
Гей, на Дунай пустил…
На Дунай пустила та й заговорила.
Гей, та й заговорил…
— Хто віночок здойме, то той мене возьме!
Гей, то той мене возь…

«НА КУПАЛА...»

Купала, Купала.
На Купала нічка мала.
В нас на вулиці — Купала!
Купала, Купала!
На калину роса впала —
В нас на вулиці Купала!
Купала, Купала!
Пішли дівки по ягідки,
Молодиці по суниці…
Купала, Купала!
Усі дівки назбирали,
Молода Ярина заблукала.
Купала, Купала!
— Гайда, дівки, до лісочку, —
Чи не знайдем Яриночку.
Купала, Купала!
Знайшли, знайшли Яриночку —
Цілувалась з Богданочком
.
Купала, Купала!
— Гуляй, гуляй до неділі —
Заспіваєм на весіллі!
Купала, Купала!

( потрібно підставляти імена тих, до кого співають.)

«КУПАЙЛОНЬКА З КУПАЙЛА ЙДЕ»

Купайлонька з Купайла йде…
Купайла, Купайла…
Купайлонька три війська веде…
Купайла, Купайла…
Перше військо — хлоп’яточка…
Купайла, Купайла…
Друге військо — дівчаточка…
Купайла, Купайла…
Третє війська — молодиці…
Купайла, Купайла…
Хлоп’ята йдуть, іграючи,
Купайла, Купайла…
Дівчата йдуть, співаючи…
Купайла, Купайла…
Молодиці йдуть, плачучи…
Купайла, Купайла…
24 viewsВіктор Фіалковський, 22:36
Відкрити / Коментувати