Жуків острів 50.334838, 30.570001 Людей завжди вабило | Подорожуючи Україною
Жуків острів
50.334838, 30.570001
Людей завжди вабило таємниче та містичне
Ще в дитинстві казки відчинили нам двері до дивовижних світів та різноманітних образів. Крокуючи далі, ми вже знайомились з персонажами міфів та легенд, співчували їм та захоплювалися їхніми надзвичайними здібностями та історіями.
З віком, звісно, ми почали до цього ставитися більш скептично. Та навіть зараз, коли мова йде про якісь секретики, уява тут як тут. Куди ж без неї?
Так зване «Сталінське метро» оповите вуаллю невідомого і від цього стає ще цікавіше та разом з цим моторішніше зазирати у темряву «печери» одного з його виходів на Жуковому острові.
Часто можна почути байки про те, що під товщою води досі знаходяться танки та військові потяги
Що ж це насправді та для чого будувалось?
У 1936-му році радянська влада вже готувалась до майбутньої війни та вирішила побудувати під Дніпром два масивні залізничні тунелі на випадок руйнування існуючих мостів під час бойових дій. Куратором так званого «будівництва №1» за наказом Сталіна було призначено Микиту Хрущова.
Перший тунель мав знаходитися на Оболоні, другий — з’єднувати Жуків острів та Осокорки. Звісно ж, на будівництво кинули усі сили: було задіяно майже 20 000 робітників, для збереження секретності просто поруч з «метро» будувались невеличкі бетонні заводи, склади, бараки, водонапірна вежа, резервуари для різних рідин. Мали його завершити за 8 років. Але з очевидних причин час залишив нам лише 4 хвости цих бетонних «динозаврів» — батьків сучасного київського метрополітену
Один знаходиться у хащах села Пирогове, другий оточений приватним сектором на Осокорках, незанурена під землю ж частина стоїть у парку «Наталка» на Оболоні, навпроти найбільш вражаючої конструкції ми з вами зараз подумки знаходимось (якщо ви, звісно, не читаєте цей допис саме біля неї)
Як же ж тут з’явилась вода?
Спершу під час аварії на початку 1941-го року. З наближенням військ до Києва, роботи припинили, будівництво законсервували, частину обладнання затопили.
Після створення Канівського водосховища, рівень води у Дніпрі суттєво піднявся і цей довжелезний змій (Титул №6, як його називали під час будівництва) ще глибше занурився під воду, а природа продовжує поступово його вкривати своєю зеленою «ковдрою».
