Криза. Сидить удома композитор. Роботи немає. Грошей немає. У | ШО

Криза. Сидить удома композитор. Роботи немає. Грошей немає. У холодильнику остання сосиска залишилася — журба. І тут дзвінок. Дзвонить приятель — режисер:
— Слухай, мені тут до фільму темка потрібна на титри. За тиждень зможеш написати що-небудь простеньке? Прем'єра через 2 тижні вже.
— Да без проблем! Розкажи тільки про що фільм, щоб я з музикою не схибив?
— Та не бери в голову, в ньому взагалі музики немає. Тема тільки для титрів потрібна. Ну уяви собі: З дерева лист падає зигзагом на мокрий асфальт, і як до землі долітає — тут титри і твоя тема звучить.
— Ок. Через тиждень зроблю!
Пішов композитор з головою в роботу. Давно нічого не писав, та й халтурити не любить. Ночами не спав... Загалом через тиждень тема була готова. Дивна, красива музика — хоч завтра на "Оскара" посилай. Відправив режисерові. Той відповів, що все ок, і на прем'єру через п'ять днів запросив...
Приходить композитор на прем'єру — зал порожній. Тільки на гальорці парочка літня сидить. Років за 65. Ну, думає композитор, ясна річ — ліричні фільми нині не в ціні, нікого крім пенсіонерів не цікавлять... Сів він на другий ряд. Світло згасло і почалося. З перших кадрів — порнуха справжня. На тлі природи мужик самовіддано їбе бабу. Далі — більше, ще парочка підійшла, помінялися... Потім до них народ підтягнувся і ось на екрані повномасштабна групповуха. Потім взагалі собака прибігла — здоровенний датський дог. Спочатку собака всіх виїбала, потім всі собаку. Ну і далі в тому ж дусі... І тут камера дає великий план, потім наїжджає на дерево, на лист, лист зривається і падає зигзагом на землю, звучить неземна, чудова тема і йдуть титри. Запалюється світло... Композитор сидить в шоці, червоний від сорому, як помідор. Вуха горять. Думає "Ну режисер, ну удружив! Це ж треба так зганьбитися! Що про мене люди подумають! Кошмар!" Встає зі свого місця і з цими думками йде до виходу. Тут бачить, що літня парочка, в передінфарктному стані сидить і на нього дивиться... Думає: ніяково то як... А вони що про мене подумають? Треба сказати щось... І каже, гордо звертаючись до парочки: "Музика моя!" А вони продовжуючи на нього дивитися скляними очима відповідають: "Ага... а собачка наша..."