«Над вічним спокоєм»
1894
Ісаак Левітан
Давня дерев'яна церква перекочувала з одного з етюдів зробленим Левітаном ще в Плесі. Картина показує опозицію вічності урочистого життя природи і тлінність людського існування.
Полотно стоїть в ряду пейзажів Левітана, для яких характерна саме пронизливість людських переживань — тут природа виступає самостійним цілим («божественне щось» як назвав її сам Левітан), поруч з яким всі людські пристрасті виглядають смішними і непотрібними.
«У ній я весь з усією своєю психікою, з усім моїм змістом», — писав про картину художник Третьякову, який купив і цей шедевр.
Під час роботи над картиною Левітан весь час просив грати йому Героїчну симфонію Бетховена. Глядач нібито чує завивання вітру, відчуває пронизливий холод, вогкість та гуркіт далекого грому.
