-пливи, рибо, ближче до мене. послухай розумну жінку.
насправді, я точно лещу собі…
не така я вже і доросла для жінки.
говорю з нею:
-тобі ж бо, рибо, все одно, в річці ти чи в морі,
чи в калюжі.
бовтайся собі, мечи ікру та пускай бульби.
дивиться на мене з води своїми випуклими очима.
кажу:
-ти ж, мабуть, побачила світу оцього, що так оніміла?
дивиться і не кліпає. ледь шевелить ротом.
звертаюсь:
-рибо, ти хоч раз думала, як воно жити без плавників і луски? як воно — бути на місці рибалки?
дивиться.
закінчую:
-пливи, рибо, глибше від мене. і не забудь розказати своїм дітям, чим відрізняється калюжа від моря.
