незнайомка в аптеці пройшли роки і згасло сяйво і все покрило | українські оригінальні вірші

незнайомка в аптеці
пройшли роки і згасло сяйво
і все покрило сивиною
і голова моя та думна
та й ще біла як інія роса
та й вставши сталлю, взявши ноги в руки
щоб дотягнути шмат життя
ти вдягаєш лапті
і йдеш в забуту всесвітом будку де тебе зустрічає
вона
низенька, понівечена бабуся за прилавком
і ти просиш у неї анальгін...

(с) Оля Коваль