Амазонка Вона думки мої окупувала, Розбивши душу, мов з тонко | українські оригінальні вірші

Амазонка

Вона думки мої окупувала,
Розбивши душу, мов з тонкого скла.
Анексувала спокій без кинджала
І, посміхнувшись, в забуття втекла.

Створила сум раптовістю бліцкригу,
Малюючи нам лінії вогню.
Встромила лихо там, де було тихо,
Укравши сни вночі у стилі ню.

Звела в руїни непорушні стіни,
Ціна нових - не тижні, а роки.
Її, надіюсь, більше не зустріну,
Бо цей роман довіку я закрив.

До рук не хочу брати вбивчу крицю -
Залишаться брудними назавжди.
А совість вбивці завше блідолиця,
Відмити гріх не вистачить води.

Вона чомусь здавалася святою,
Та розірвала Всесвіт мій сповна.
Бо недарма написаною кров'ю
З її ім'ям зримована війна

(с) Іван Добруцький