УП. Подорожі

2021-09-04 12:04:44 Київщина. Реабілітаційний центр з сімома ведмедями

В 2012 році сім'я Марини та Єгора організували притулок для ведмедів у Житомирській області для порятунку тих, хто перебував у приватних звіринцях, контактних зоопарках і в цирках.

У минулому році пара перевезла притулок в Чубинське, під Київ, де з серпня цього року відкрили для відвідувачів реабілітаційний центр. Його вони збудували своїми руками, за свої гроші, завдяки допомозі друзів, активістів, благодійних внесків та навіть кредитів. 

Крім Марини, Єгора і їхніх друзів, в притулку працюють два доглядача. 

"Що можна б було купити на ті гроші? Мабуть, Range Rover. Ні, два", – каже Єгор.

Загальна площа 2,5 гектари для розвитку реабілітаційного центру, який діє в рамках всеукраїнського громадського проєкту "Збережи дикість".

Зараз тут семеро ведмедів, переважно бурих. Є один рідкісного, зникаючого на планеті тяньшанського підвиду. І одна білогруда гімалайська ведмедиця. 

Прямі контакти з ведмедями заборонені.

У тварин проблеми із зором, кишково-шлунковим трактом, імунітетом, шкірою, кігтями, суглобами – плюс-мінус один набір хвороб ведмедів, яких використовують у цирках та тримають в приватних звiринцях. 

Ведмедям не подобається примушення до трюків, обмеження вибору. Якщо ви не надаєте їм можливість проявляти природну поведінку, у них починаються серйозні психічні розлади. 

Насправді всі ці розлади вже ніколи повністю не зникають. Завдання реабілітаційного центру – максимально зменшити частоту цих проявів. Після приватних рук тварини все одно залишаються скалічиними на все життя, не лише фізично, а й психічно. 

"Ведмеді, які виросли з людиною, ніколи не зможуть повернутися в дику природу, бо не зможуть витримати конкуренцію з дикими сородичами".

На диких тваринах дуже просто заробляти. Їх тримають в жахливих умовах, годують якимось сміттям. Щоб зробити фото або відео для соцмереж, заради контенту для YouTube чи TikTok величезна кількість людей в чергу стають та гроші платять. Але коли те медвежа досить швидко виростає та стає дуже небезпечним, його вже треба годувати з лопати, тримати в вольєрі – це вже нікому не потрібно. 

Для когось дика тварина – іграшка на місяць, яку він купив в інтернеті. Пофоткався, виклав, полайкали – о'кей! А іншим потім доводиться рятувату цю тварину, будувати вольєр, витрачати гроші та роки на реабілітацію.

"Ми віримо у людей, у громадську, колективну відповідальність. У нас є стратегія: не просто врятувати тварину або сидіти десь в лісі та любити її. Ми хочемо глобально вирішувати проблему поводження з тваринами в Україні. Зокрема, за допомогою нових законів та просвітництва", – ділиться Марина.

Читайте репортаж Відкрити / Коментувати

2021-08-27 18:07:17 Київ. Совські ставки

Горностаї, сапсани, боривітри, орлани-білохвости, лисиці – попри жорстку урбанізацію, в межах київської агломерації все ще можлива зустріч із різними хижаками.

Вперше Совські водойми разом з млинами, названими "печерськими", зафіксував в плані Києва і його околиць військовий інженер Данило де Боскет 1753 року. Їх на річці Совка облаштували монахи Києво-Печерської лаври, якій певний час належало тутешнє село.

Ставки включили в межі Києва в 1923-му. Взимку тут добували брили льоду для побутових потреб, а в 1930-х почали розводити рибу.

Забруднення місцевості почалося з появою заводу "Червоний гумовик".

У деяких місцях стоїть сильний запах каналізації. Місцеві іноді називають річку Совку "Говнюшка".

"Потрібно провести чистку, вирішити питання з колекторами, щоб сюди не скидали каналізацію. При цьому максимально зберегти територію в її первозданному вигляді" – каже еко-активіст.

За попередніми підрахунками, для реалізації проєкту потрібно близько 80 мільйонів гривень.

Читати репортаж Відкрити / Коментувати

2021-08-18 17:42:31 Соледар – місто солі на Донеччині

Соледар – невеличке містечко в Донецький області, де проживають трохи більше 11 тисяч людей.

Майже 4 тисячі мешканців працюють на державному підприємстві "Артемсіль" – найбільшому виробнику кам’яної солі в Центральній і Східній Європі й одному з найбільших у світі.

Трохи історії
На мicцi сучасного Соледара ще з початку 18 століття були хутори бахмутських жителів. Вони приїжджали сюди, на річку Бахмут, на солеваріння – і залишалися тут жити.

У 1881 році запрацювала перша Брянцівська копальня, а незабаром – ще п’ять. Довкола них виросло робітниче селище, яке 1926 року отримало назву Карло-Лібкнехтівськ – на честь одного із засновників компартії Німеччини Карла Лібкнехта.

Статус міста селище отримало у 1965 році. А у липні 1991 року – стало Соледаром.

За понад століття тут видобули більше 250 мільйонів тонн солі. На екскурсіях гіди розповідають, що це приблизно 3% усіх тутешніх покладів.

Екскурсії у соляні шахти
Донедавна для відвідувачів була відкрита лише одна соляна шахта, в якій вже давно не ведеться видобуток солі.

Туристи у спеціальній кліті спускаються на глибину майже 300 метрів – і потрапляють у дивовижний світ. Їм показують музей солевидобутку, соляне футбольне поле, самородний кристал солі розміром з людський зріст, скульптури, створені місцевими майстрами.

Відвідувачів ведуть у величезну залу, де часом проходять симфонічні концерти. А в 2003 році тут вперше у світі відбувся підземний політ на повітряній кулі.

На екскурсію в соляну шахту не радять одягати речі темного кольору: тут вже не ведеться видобуток, але сіль помітно осідає на одязі та взутті.

Не варто туди спускатися й тим, хто боїться закритого простору: підземні галереї там величезні, але раптом що, вийти звідти у будь-який момент ви не зможете.

Треба враховувати і те, що дітей до 10 років у шахту не пускають – з питань безпеки.

А ось підліткам тут буде цікаво: вони зможуть наробити селфі й одразу запостити їх у соцмережі (у шахті є інтернет) та пограти у футбол на величезному полі, де замість трави – сіль.

Як і в будь-якому музеї, вам буде цікаво дивитися, але інколи нудно слухати. Хоча велич природи, застиглої у вигляді соляних хвиль глибоко під землею, вражатиме й без пояснень.

На початку квітня 2021 року "Артемсіль" відкрила для відвідувачів "Брянцівську копальню" – найстарішу соляну шахту Донбасу. Екскурсія проходить на глибині 200 метрів і триває дві години.

Туристам показують діючу соляну церкву, цінні експонати, пов’язані з історією солевидобутку, оригінальні фотозони, зони зі світловими ефектами, багатотонну соляну глибу-трибуну, прозорі монокристали, соляні барельєфи та скульптури.

"У шахті досі добувають сіль, там стоять вагонетки і частина галерей прорублена спеціальними комбайнами, але водночас там є галереї, в яких можна побачити, як видобували сіль раніше. Не комбайнами, а буро-вибуховим методом. Через це стіни тут мають зовсім інший рельєф і структуру. І це дуже автентично й круто виглядає".

Соледару, окрім шахт, є чим здивувати: залишки прадавнього Пермського моря, індустріальні об’єкти, степ, бездонні озера і навіть "марсіанські пейзажі". А віднедавна – ще й твори сучасних українських митців, створені в межах арт-резиденції "Заземлення" від платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ.

Детальніше у матеріалі Відкрити / Коментувати

2021-07-20 15:30:33 Бессарабія. 10 найцікавіших місць

Бессарабія займає територію між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем, і переважна більшість її земель перебувають у складі Молдови.

В Україні бессарабські землі знаходяться у двох областях, розповідаємо про місця, варті уваги та відвідування.

Вилкове – місто на воді
Дунайський біосферний заповідник, пташиний рай
Білгород-Дністровський, Аккерманська фортеця
Ізмаїльські острови
Тузловські лимани, земля пеліканів
Ізмаїл, центр української Бессарабії
Кілія, найдавніше місто України
Ліски, полунична столиця та рисові поля
Фрумушика Нова, бринза і заховані радянські пам’ятники
Озеро Ялпуг, риболовля і прісні рекорди

Детальніше про кожну локацію Відкрити / Коментувати

2021-07-14 16:25:49 Харківщина. Шарівський замок

Шарівський замок – одна з найцікавіших пам'яток Східної України, яка бере свій початок з 1700 року.

У другій половині 18 ст. власники вирішили створити на своїх землях щось таке, що мало вразити гостей маєтку красою та величчю. За легендою, у 1881-му спадкоємці програли садибу в карти німцю Гебенштрейту. Він продовжив будувати замок і розширювати парк.

Згодом його син за 1 млн 100 тис рублів продав маєток "цукровому королю" Кенігу, який для благоустрою парку запросив садівника із Риги та архітектора з Німеччини.

Кеніг дав розпорядження розписати стіни палацу за західноєвропейською модою. У 1912 завершили будівництво палацу.

Після Жовтневого перевороту радянська влада експропріювала маєток, а в 1925-му відкрила там туберкульозний санаторій, який діяв до 2008 року.

Сьогодні відвідувачам ніщо не загрожує.

Незважаючи на це, останні десять років садиба стоїть пусткою і повільно руйнується.

Читайте репортаж Відкрити / Коментувати

2021-06-25 19:43:28 Водойми України. Альтернатива морю

Озера
Карпатський напрямок – озеро Синевир, найвище гірське озеро – Бербенскул.
Чернігівська область – Блакитні озера. 
Херсонська область – Рожеві Озера, каньйон Станіслав, Лемурійське озеро.

Ріки
Захід –  Чорний Черемош, Дністер та його притоки Збруч, Серет, Стрипа, Смотрич.
Центр – Рось та Гірський Тікич. 
Північ – Десна з притоками Снов і Сейм.
Південь – Південний Буг. 
Схід – Сіверський Донець.

Водоспади
Івано-Франківська область – Манявський водоспад, каскадний водоспад Пробій, Женецький Гук, Лужківський водоспад. 
Тернопільська область – Джуринський водоспад, Русилівські водоспади.
Закарпатська область – Шипіт.
Дніпропетровська область – Женецький Гук.

Кар'єри та каньйони
Миколаївська область – озеро, яке утворилось в кар'єрі в селищі Мигія.
Житомирська область – Коростишівський кар’єрний парк – розсип водойм із гранітними берегами.
Дністро́вський каньйон.
Подільські товтри.

Детальніше про кожну локацію Відкрити / Коментувати

2021-06-23 15:52:25 Київ: плавучі вілли, яхти та екстрим під вітрилами

На Київському морі влаштовують регати спортсмени та любителі з досвідченими інструкторами на борту.

Вітрильний спорт називають симбіозом важкої атлетики та шахів. Потрібно бути витривалим і прораховувати все наперед

У столиці є декілька елітних клубів, де під наглядом охорони приховані яхти, які не знайдеш у деклараціях політиків і чиновників.

Перший яхт-клуб в Києві заснували в 1887 році на Трухановому острові. Тут же була майстерня, де тільки за перші 10 років роботи виготовили 110 суден різних типів.

Члени клубу – представники влади, купці, вчені – декларували благородні цілі. Згідно зі статутом, вони хотіли залучити якомога більше киян до плавання на гребних і вітрильних човнах.

У 21 столітті столична еліта відпочинок на Дніпрі серед широких мас НЕ популяризує. Навпаки, ховається на закритих причалах приватних яхт-клубів і палубах своїх плавучих міні-особняків.

Якщо вірити пропозицій в інтернеті, в Києві можна, наприклад, орендувати 24-метрову яхту, яка коштує 5 мільйонів доларів.

М'які дивани, червоне дерево, кухня, бар, ванні кімнати, інкрустовані каменями Swarovski, – годину життя в такій обстановці обійдеться в 800 доларів. Причому мінімальний час, який вам дозволять замовити, – чотири години.

Щоб мати своє судно в столиці, не обов'язково бути олігархом.

У 2019 му році кияни Роман Мединський і його дружина Аліна Смоліна купили старий човен, яка з сімейної розваги перетворилася в бізнес.

Шестимісний моторний катер, зроблений на польській верфі, кольору шампань обійшовся в 8 000 доларів.

Портрет своїх клієнтів вони описують так: активні, які заробляють, від 20 до 45 років, умовний "середній клас".

Дніпро, яким просякнута вся історія Києва, дозволяє і сьогодні вийти на велику воду під вітрилом, щоб забути про затори, масочний режим і переповнених вагонах метро. Відкрити / Коментувати

2021-06-21 21:34:01 Волинь. Що побачити?

Волинь часто помилково заганяють виключно в межі однойменної області, хоча вона займає територію на північному заході сучасної України в басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу.

Фактично, в сучасних межах Волинь розкидана в різній пропорції по 5 областях.

м. Луцьк – Замок Любарта і свій Дім з химерами
м. Олика – Архітектурні скарби: Олицький замок, Костел Святої Трійці.   
Шацькі озера – оз. Світязь, оз. Пісочне
м. Дубно – Тараканівський форт
с. Клевань – Тунель кохання
м. Берестечко – національний заповідник "Козацькі Могили".
с. Колодяже – музей-садиба, присвячений Лесі Українці.
м. Кременець – Замкова гора Бона; санно-бобслейна траса, на якій готуються українські олімпійці. 
м. Почаїв – Почаївська Лавра
"Прип'ять-Стохід" – один з найкрасивіших в Україні національних природних парків

Детальніше про кожну локацію Відкрити / Коментувати

2021-06-16 18:15:46 Кам'янка-Дніпровська. Місто теплиць

Кам'янка-Дніпровська – 12 тисячне містечко у Запорізькій області.

Тут теплиць більше ніж будинків – тисячі теплиць – помідорових, огіркових, виноградних, бананово-лимонних... Кожен житель – овочівник від народження.

У місті лише кілька квартирних будинків, решта – приватний сектор з городами.

Територіально Кам'янка зливається з сусідніми селами Водяне і Велика Знам'янка, утворюючи агломерацію з 30-ма тисячами населення, з яких майже всі – тепличники!

Вважається добре, коли з куща хазяїн має 100 гривень виторгу. З сотки – це буде 30 тис. грн.
В кого 20-30 соток – заробляють 600-900 тис. грн з одного врожаю. Хто має гектари теплиць – заробляють мільйони.

Виробничий цикл у теплицях – весь рік. Збирають по два врожаї. Вирощують різну городину, але в основному – томати й огірки.

У Кам'янці-Дніпровській є пам'ятник Помідору.

Масштаби кам'янських овочівників колосальні – врожаї господарі вимірюють десятками/сотнями тон.

Колись тепличники самі возили товар по базарах – від Запоріжжя й Дніпра до Москви, Пітера, а то навіть і далі. Але ті часи в минулому.

Зараз діє чітка логістична схема: товар на місцевому гуртовому ринку забирають оптові посередники, які розвозять його по Україні.

Гуртовий ринок у селі Водяному в літні пікові місяці збирання врожаю працює цілодобово.

За роки у Кам'янці склався постійний ринок сезонної праці. Приїжджають з сіл, де нема ніякої роботи. Від Херсонщини, Дніпропетровщини, Харківщини, до західних областей.

Тут заведено рахувати оплату праці погодинно й виплачувати щодня. Від 30 до 45 грн за годину. Тобто – 300-400 гривень на день.

Цікаво, що навіть місцеві жителі також працюють погодинно в своїх же сусідів.

Кам'янка-Діпровська відома не тільки теплицями – Скіфська Пектораль та Скіфський гребінь, знайдені
неподалік Кам'янки-Дніпровської. Відкрити / Коментувати

2021-06-11 18:01:47 Одеса. Фрегат "Гетьман Сагайдачний"

Практична гавань – невелика блакитна пляма на картах Google, що застигла недалеко від Потьомкінських сходів у Одесі.

Те, що в 2014-му гавань стала новим домом для ВМС України, не є держтаємницею. Але підступи до головної бази в Одесі перекриті КПП і автоматниками. Все, що відбувається всередині, заховане від роззяв.

4 липня 1993 року, на "Гетьмані Сагайдачному" вперше підняли синьо-жовтий прапор. Цю дату прийнято вважати офіційним Днем ​​народження кращого військового корабля незалежної України.

Під час анексії Криму екіпаж "Сагайдачного" не зрадив присязі. Сьогодні він залишається ядром знекровленої у 2014 році української флотилії.

Приблизно половина з 205 членів екіпажу "Сагайдачного" живе просто на фрегаті. Решта знайшли собі зйомне житло у Одесі.

Коли немає чергування, вони проводять ніч із сім'ями на суші. У разі тривоги матросам дають не більше години, щоб вийти в море при повному озброєнні.

В автономному плаванні, далеко від зовнішнього світу, "Сагайдачний" може перебувати 30 днів.
Тут є своя хлібопекарня та опріснювальні установки. За добу вони переробляють п'ять тонн морської води в питну.

Матрос, який потрапив на фрегат, має пройти обряд "оморячування". За давньою традицією, потрібно випити залпом майже півлітра солоної води. Її набирають за бортом та урочисто розливають у плафони від корабельних ліхтарів.

Є тут й інша незвичайна традиція.
Якщо в моряка на суші народжується донька, його кидають за борт, незалежно від пори року і температури води. Якщо син – щасливому батькові потрібно з'їсти брикет вершкового масла.

Що тримає людей на "Сагайдачному"? На це питання тут відповідають по-різному. Але всі відповіді зводяться до того, що не можна помацати руками або покласти в кишеню. Відкрити / Коментувати