​​Всім привіт і сорян, що так довго було затишшя. Трохи прихво | #безцензури

​​Всім привіт і сорян, що так довго було затишшя. Трохи прихворів їбучою короною і було якось не до рецензій. Але потроху повертаюся до нормального життя, тож почну розгрібати завали.

Почнемо з того, що я добив останній сезон "Джессіки Джонс" (Jessica Jones, 2015-2019). Попри те, що мені вона зайшла дуже навіть охуєнно свого часу, та ніяк ручки не доходили її подивитися. Трохи накладалося ще й те, що не хотілося прощатися з цим світом вуличних героїв, який заїбашив Netflix (але тепер ми вже в курсі, що не все пропало).

Тож. У третьому сезоні автори вирішили зіштовхнути Джессіку не з якимось охуєвшим супергероєм, а зі звичайною людиною. Це простий їбанутий на голову маніяк, якого ніяк не може зловити поліція, а Джессіка не може його припиздити, бо за нею всі спостерігають і без доказів то буде пизда. Такий хід якнайкраще підходить для цього серіалу. Коли вся супергероїка навколо крутиться навколо рятування світу, тут глядача спеціально приземлюють до більш простих людських проблем. Це не додає епічності, але якнайкраще пасує детективній історії, яка місцями залазить на територію трилеру.

Ну а в кінці ми маємо прекрасний відкритий фінал, який не розчаровує, але й відповідей на усі питання не дає. У стилі класичних детективів.

Прекрасний сезон і прекрасний серіал. Після "Шибайголови" для мене Джессіка змогла закріпитися на другому місці серед цієї компашки, екранізованої Netflix. Якщо перші сезони зайшли, то третій не розчарує.

Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #фантастика #супергероїка #детектив #нуар