Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що | United in Blood
Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася - в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. І тому Крути – це воскресіння, по довгих століттях, - обірваної Полтавою Визвольної Війни, війни народу з народом, країни з країною, віч - на – віч.
Доперва Крути були початком нової доби в історії України. Доперва дата Крут становить початок нашої визвольної революції, а не ті численні формальні дати, що їх зв’язують чи зі скликанням Центральної Ради, чи то з видрукуванням того, чи іншого документу.
Нової доби — а вона була конечністю — не могли почати старі, духовно старечі люди, як молоде вино, за Святим Письмом, не налипає до старих бурдюків. Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало “виголосити” — такі акти треба чинити.
Кривавий підпис під цим формальним зобов’язанням з дня 22 січня поставили діти, запасний первоцвіт нації – юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скиплої на поколотих грудях – мученичої, але й збавчої молодої крови, першої крови, пролитої в нашій українській війні.
Це було як откровеніє. Це було щось бігуново відміннє і від блакитно-голубих мрій рустикальних романтиків невільничого вчора, і від незграбної горе-політики наївних центрорадянців, і від убогої дипломатії сільських крутіїв. Злудні стіни контрреволюційного демо-парламентаризму, де без кінця провадився блюзнірчо – безсоромний торг раба, з наслідниками бувшого пана, - впали, саме в годину Крут.
І в прокурені та заповітрені рефесами салі вдерлось свіже повітря з чернігівського поля бою та вітер, що приніс брязкіт зброї, враз з гострим і незабутнім вже на завжди запахом української молодої крові – першої і найдорогоціннішої офіцери, яку принесла Нація своїй Землі перед обличчям вічного Бога.
Євген Маланюк «Крути. Народини нового українця», 1941 рік.
