Ми знаємо, що большевизм як форма державно-суспільного життя | United in Blood
Ми знаємо, що большевизм як форма державно-суспільного життя це найбільший злочин, що його можна придумати для духового й фізичного винищення людських спільнот. Та не всі так думають. Є раса, що бачить свій рятунок у скомунізуванні, ц. з. у духовнім каструванні всього того, що природа має найкращого й найздоровішого - національних спільнот! - бо тільки в такім скастрованому, обезволеному людстві бачить вона єдину можливість панування. Це жиди. З другого боку є народ з роздвоєною душею між Європою та Азією, — євразієць, не здібний, до творчого національного чину, в якого жилах пливе кров духів руїни в роді Атиллів і Джінгісханів, сполучена нещасливо з кров’ю великих європейців, що в результаті створило тип москаля-євразійця, з культом якогось месіяністичного імперіалізму в роді всяких православій, панславізмів чи большевизму з метою знищення «гнилої Європи». Ці два месіянізми: жидівський і московський, найшлися в дану хвилину на тому самому шляху й створили спільно один ідеал в формі большевизму, що намагається підбити світ в ім’я «голих і голодних», а в дійсності одні і другі, реалізують таким чином свої чисто національні інтереси. Большевицьку революцію створили москаль Ленін і жид Троцький, продовжив її євразієць Сталін, мерзенна потвора двох світів, найкращий виразник духа руїни всіх часів.
Двадцятилітня, найбільш вперта й рафінована пропаганда була в силі влити в душу московського народу віру в своє покликання, що було улегшене тим, що московський народ віддавна виховувано в дусі месіанізму. За цю жахливу нужду, що її переживав цей народ, йому обіцяно рай після знищення останнього класового ворога. Бо все лихо - так вмовляли в народ - походить не від злочинного утопізму комуністичної системи, тільки від тих кровопивців, що живуть за кордонами СССР. Життя або смерть, рай або нужда залежать від висліду цього останнього бою.
Тому в цім велетенськім змаганні на Сході Європи стоять проти себе не тільки дві могутні армії, але два світи, дві ідеї; тут боряться дві протилежні сили, тут змагається життя із смертю, день із ніччю, правда з брехнею. Тому це змагання таке завзяте, таке криваве, таке немилосердне.
Большевизм, синтез жидівського й московського месіянізму, це диявольська сила, загрозу якої відчула й зрозуміла Україна одразу по її появі. Перший наступ більшовиків на світ зустрічається зо збройним опором України. І від тоді, від 1917 р. починається, ця нерівна боротьба між здоровим інстинктом української нації на самостійне, національне життя та темною силою Півночі, що несе на своїх прапорах смерть тому всьому, що світ має ще здорового й творчого. Від 1917 р. триває ця українська «авантюра» - так називає «Кракавер Цайтунг» нашу довголітню боротьбу - не лише за нас, але за цілу Європу. Ми не перебільшимо, коли скажемо, що, коли Європа змогла сьогодні станути до цього велетенського двобою, так підготовленою до цього походу, завдяки українським жертвам, завдяки українським «лицарям абсурду», що почавши від Крут аж до недавніх гекатомб у Львові, Дубні, Луцьку захищали своїми грудьми Європу перед більшевицькою навалою.
«Україна в оброні Європи», Берлін 1941 рік
