4 травня – пам’ять священномученика Януарія єпископа і з ним мучеників Прокула, Сосія та Фавста дияконів, Дисидерія читця, Євтихія та Акутіона Мученицький подвиг сповідників Господніх припав на період великих гонінь, від яких потерпала Церква Христова на початку IV століття. Близько 305 року в Кампанії (сучасна територія Італії) схопили єпископа Януарія. Його привели на язичницький суд і стали примушувати зректися Спасителя, проте святий владика був непохитним і продовжував славити Царя Небесного.
Ревного сповідника вкинули у полум’яну піч, але він, подібно вавилонським юнакам (Дан. 3:24-95), вийшов звідти живим та неушкодженим. Тоді жорстокосерді іновірці розтягнули тіло архіпастиря і почали бити палицями, доки не відкрилися кістки.
Серед численного натовпу, що спостерігав за тортурами, стояли диякон Фавст та Дисидерій чтець, котрі оплакували страждання святого владики. Це видало в них християн і язичники запроторили праведників до в'язниці разом із замученим святителем.
У тій же темниці знаходилося ще два священнослужителі Сосій і Прокул, а також миряни – блаженний Євтихій та Акутіон, яких заарештували за віру в Єдиного Бога. На ранок усіх угодників Господніх вивели на арену цирку, щоб голодні дикі звірі розтерзали їх для забави глядачів. Однак тварини почали лагідно горнутися до них.
Обурений правитель звинуватив страждальців у чаклунстві, і відразу ж осліп за своє безвір’я. Переляканий ідолопоклонник почав благати про допомогу. Смиренний Януарій помолився до Всевишнього про зцілення безбожника, і можновладець прозрів. Проте диво не напоумило грішника розкаятися і він велів усікти мечем блаженних християн.
Від мощів святителя Януарія відбувалося багато чудес. Під час виверження Везувію, коли жителі міста молилися священномученику, лава зупинилася і не дійшла до Неаполя. Іншим дивом було воскресіння сина однієї благочестивої християнки, яка приклала до померлої дитини ікону із зображенням святого і хлопчик ожив.
