12 травня – пам’ять преподобного Амфілохія Почаївського Схиігумен Амфілохій народився у 1894 році на Тернопільщині. У 1912 році був покликаний до армії. Проте, наприкінці війни потрапив до полону і повернувся додому лише через сім років.
До Почаївської Лаври майбутній угодник Божий прийшов у 1925 році, де згодом був пострижений у чернецтво з ім’ям Іосиф. Дуже швидко по всій Волині поширилася слава про отця-цілителя, як про суворого подвижника і лікаря. Господь наділив преподобного дарами прозорливості, зцілення та звільнення від злих духів.
Після війни, коли почало посилюватися гоніння на Церкву Христову, святий отець мужньо викривав безбожність та говорив: «Велике щастя, що Господь сподобив нас народитись у Православній вірі».
Коли влада намагалася перетворити Лавру на музей, отець Іосиф своєю мужністю та сміливістю відстояв святиню. Першим вирішили закрити для богослужінь Троїцький собор, в якому преподобний не переставав цілодобово служити акафісти та молебні над хворими.
За це сповідника запроторили до психіатричної лікарні, з якої він зміг вийти лише завдяки допомозі своїх духовних чад. Після цього страждалець оселився у рідному селі, де під час важкої хвороби прийняв схиму з ім’ям Амфілохій.
Після одужання святий цілитель продовжив приймати велику кількість людей, котрі потребували зцілення своїх тілесних і душевних недуг.
Взимку 1971 року блаженний старець відійшов до Господа. Вірою і милосердям до стражденних отець Амфілохій став живим прикладом благочестя і любові, залишивши про себе пам’ять в серцях віруючих. Через 30 років, під час яких не припинялися чудесні зцілення на могилі старця, його святі мощі були знайдені нетлінними.
