приблизно 90% людей, що звертаються до нас за консалтом для ос | УТП, і у мене

приблизно 90% людей, що звертаються до нас за консалтом для особистих блогів, запитують про те, як не боятись знімати розмовні сторіс. і практично в усіх це і є тригером та перешкодою до ведення свого блогу. кожна з нас — засновниць каналу, свого часу побороли цю «проблему», тому ділимось порадами:

якщо ви задумались про ведення ОБ, значить у вас є певні мотиви. давайте розбиратись, що сильніше — розмовна сторіс чи кінцева успішна точка Б?
іноді перспектива медійності, збільшення заробітку, покращення репутації та інших бенефітів від ОБ мотивує боротись зі своїми страхами.
а вам взагалі потрібні розмовні? давайте розбиратись чи для вашої ніші, ваших особливостей є необхідність розмовляти на камеру. знаємо декілька крутих прикладів, коли у блозі практично немає розмовних сторіс, але такий крутий текст, що не потрібно того фейсу у кадрі.
перші про кого згадали — Кріс Косик та Вадим Кириленко
припиніть переглядати, хто дивиться ваші сторіс. просто «бийте себе по руках», поки не виробите звичку не заглядати під графу перегляди. а ще кожного разу пам’ятайте, що якщо хтось захоче, то знайде у вас надмірну еротику, буде вважати вас «недоробленим» блогером або ж казати, що то так не пасує. а ви в той час будете вже на кроків 5 ближче до своєї мети.
зробіть собі папку «близькі друзі». туди можна додати усіх, перед ким «не соромно», можна робочий профіль або ж свою фейкову сторінку (якщо маєте ). головне системність! створили і записуйте туди усе, що заманеться. це потрібно, щоб звикнути до камери, виробити звичку записувати себе та краще зрозуміти формат, тривалість, ракурси і т.д
перевірено Оксаною

найголовніше правило боротьби зі страхом — задаємо собі питання «кому це треба? мені це треба!». ні вашому хлопцеві, ні найкращому другу чи просто турку, який підписався так сильно не потрібен кінцевий результат, як вам. тому мотивації, легких розмовних сторіс і все буде круто