Про християн і християнство Мушу визнати, що був неправий. Н | В КОЛОРИТІ НЕЗБАГНЕННОГО

Про християн і християнство

Мушу визнати, що був неправий. Неправий, що коли нічого не писав про білорусів, коли їх крутив ОМОН минулого року, неправий, коли війська РФ чи Штатів вкотре забирали життя у мирних жителів, розпочинали ще одну війну. Мушу це визнати як особисто, так і як представник одного з протестантських союзів. І ні, це не думки сьогодення — я так думаю останні кілька років, хоча пишу вперше.

Я не вірю в толерантне до зла християнство, не вірю у політкоректне християнство, яке позиціонуючи себе поза політикою, безперервно транслює ідеологію однієї політичної сили.

Ні, я не закликаю християн до активних форм спротиву, до війни, до розпалювання ворожнечі. Я не закликаю християн йти у політику. Я про те, що треба чесно називати речі своїми іменами: в Україні повномасштабна війна, а не військова операція, обмеження прав і свобод людей — зло тощо.

За останні 8 років, а концентровано за останні кілька днів я стільки всього почув про політику від християн. Люди відмовляються називати речі своїми іменами, а ще що гірше — часто радіють цьому, називаючи себе, водночас, дітьми Бога. Бог так не робить. Відкрийте нарешті Біблію — Бог завжди засуджував зло, Апостоли завжди засуджували зло, як суспільне, так і державне. Іван Хреститель навіть не побоявся полізти у інтимні справи царя.

І от коли мені «старший» брат з гарної московської квартири починає розповідати про те, як мені діяти, я сприймаю це як цинізм, не можу інакше. І ні, це не почуття ненависті — це неспрйняття. Він не знає, що це таке, коли у твій будинок влучає балістична ракета, коли твій житловий масив обстрілюють з градів, коли у твоій країні вбивають мирних жителів і дітей. Чомусь тоді богослів’я зовсім інше.

Християнство якраз у тому, щоб чесно, по-християнськи, назвати зло своїм іменем, а потім чесно, по-християнськи, зреагувати.

#війна #думки