2022-10-24 01:05:05
Вчора випадково у фейсбуці поскілкувався зі смоктальниками шоколадного ПЕТЮшка і вкотре очманів від їхньої схильності до подвійних стандартів і добровільної сліпоти. Тож навіть усвідомлюючи можливий шквал обурення не можу втриматися від того щоб не висловитися щодо цього.
А реакція шоколадних ботоферм на ефір, де мав необережність згадати, що їхній кумір свого часу також був далекий від «національно свідомої позиції», принаймні у нинішній формі, лише посилює бажання висловитися щодо одного важливого аспекту.
Порошенко був причетний і до медведчуківської СДПУ (о) і до Партії Регіонів, поносив НАТО з трибуни ВРУ на чому світ стоїть, був вірним і навіть пономарем у Московському патріархаті, був міністром в Уряді Азарова часів президентства Януковича, схвально оцінював Харківські угоди і вихваляв успіхи візиту Януковича до Китаю, голова порошенківської Адмністрації пан Райнін після звільнення очолив харківський обласний осередок ОПЗЖ. Про справу медведчука-порошенка навіть не буду зайвий раз нагадувати як і про "жму руку абнімаю".
І все це сприймається його сектою як цілком нормальні речі, бо зрештою він же змінив свої погляди.
Так само як свої погляди міняли і чимало інших "еталонних патріотів" з когорти Сивочолого. Геращенко, яка працюючи на ІНТЕРІ розповідала ніби Гонгандзе бачили у Льовові живим і здоровим після його зникнення (вбивства). Гончаренко, який свого часу так само відчайдушно захищавв рускій мір як тепер захищає неньку-Україну.
Чимало подібного можна пригадати і про інших "штатних патріотів", які нагадують анекдот: "Рабінович, ви колись коливалися щодо лінії партії? Коливався, але разом з лінією партії".
Бог з ним, можливо вони насправді усвідомили щось і змінили свої погляди і зараз щиро "українізувалися". Не беруся судити. Слава богу якщо так.
Мене дивує і обурює інше.
Чому визнаючи щиру зміну поглядів одних персонажів їхні послідовники не готові використати цю ж методологію до інших представників вітчизняного політичного класу.
Чому всі вищезгадані персонажі з мʼяко кажучи неоднозначними політичними біографіями сприймаються еталонними патріотами, попри те, що зміна їхніх політичних поглядів і уподобань є цілком очевидною?
Чому тоді аналогічну методу прихильники Сивочолого не готові застосувати до Вілкула, Добкіна чи Бойка, який з перших днів війни закликав однопартійців захищати батьківщину і боронити тереторіальну цілісність та державний суверенітет України та багатьоїх інших, які нікуди не звалили з України і не перейшли на бік ворога як Сальдо, Балицький чи затриманий СБУ Богуслаєв?
Між іншим, українське суспільство змінювало свої погляди і своє ставлення до багатьох подій та явищ.
Де зараз ті, хто патякав про "тупих британців, які повелися на Брекзіт". Чи забули яку роль у Брекзиті відіграв Б.Джонсон? Може ретроспективно розглянемо як оцінювали вітчизняні політики і політологи Джонсона у тому контексті?
Чомусь пригадуються слова Сальвадора Далі: "Пікассо іспанець і я іспанець, Пікассо художник і я також художник, Пікассо геній і я також геній, Пікассо комуніст і я також НІ".
П.С. щиро кажучи, особисто мені, на емоційному рівні завжди муляє зміна поглядів і позицій...Але на раціональному рівні, я не переймаюся ані щирістю цієї зміни, ані мотивами, які її обумовили, бо значно важливіше результат, адже "неважливо, чорна кішка або біла. Якщо вона може ловити мишей – це гарна кішка".
Мазепа, зрештою, також вважався одним з найближчих друзів Петра Олексійовича.… в смислі Петра Першого…
3.2K viewsedited 22:05
В
