"... Вибачай, дорогий мій, що на день Твого народження я не зможу нічого подарувати Тобі, не зможу Тебе побачити. Така вже доля в нас, а що вдієш?
Напиши мені, як Ти закінчуєш першу чверть. Сподіваюся, що четвірок у Тебе буде не так багато. Пиши, які книги Ти читаєш, чи водив Тебе хто-небудь на стадіон, щоб Ти побачив справжніх футболістів; пиши, як Твоє здоров’я, чи ходиш по гриби (зараз іще тепло, і опеньки, певне, ще вистромлюються з-під землі). А щодо моєї помилки, то можна писати й Біг, а не Бог. Але Біг вживається рідше.
Вибачай, що пишу некаліграфічно. Тут немає стола, отож я пишу, підклавши під аркуш книгу — просто на колінах.
Вітаю Тебе ще й як уболівальника за команду Блохіна — вона досягла виняткових успіхів.
Рости здоровий, синку!
Із найкращими зиченнями твій тато.
У суботу, 15 листопада, я буду цілісінький день думати про Тебе. Ану — Ти відчуєш чи ні?
Бувай, любий мій!"
(Із листа до сина від 27.10.1975)
Більше цікавих статей на нашому сайті:
https://stus.center
