Срібна медаль, яку Василь Стус отримав за рік по смерти Сталіна, вабила обіцянкою відкритости всіх доріг, а тому 16-річний юнак майже без вагань зібрав речі та майнув до Києва - столиці тієї справжньої України, за якою він тужив і якою марив. Сталіно полишалося майже без вагань, адже усвідомлення власної інакшости й небажання "переплавитися" на донбасця, змушували торувати нові путі.
Київ...
(Дмитро Стус - Василь Стус: життя як творчість https://duh-i-litera.com/.../vasyl-stus-zhittja-jak...)
Більше на офіційному сайті Василя Стуса:
https://stus.center/p/kiyiv-1954-4841
