Що таке неолібералізм за 3 хвилини на прикладі України Девід | Фахівчиня

Що таке неолібералізм за 3 хвилини на прикладі України

Девід Гарві пише, що роль держави за неолібералізму зводиться до створення та збереження інституційних структур так званого вільного ринку. Держава повинна сформувати такі правила гри (наприклад захист права приватної власності) й такі інституції (наприклад банківську сферу), щоб забезпечувати "правильну" роботу ринків. Якщо десь таких ринків ще немає, то держава має їх створити (наприклад нерухомості або іпотечного кредитування, або наприклад все частіше - освіти, соціального забезпечення, охорони здоров'я).

Лео Паніч та Мартійн Конінгс у "Міфі про неоліберальну дерегуляцію" пишуть, що мова не стільки про "відхід держави", як про таку регуляцію державою, яка втілює інтереси капіталу - тобто "ререгуляцію" замість "дерегуляції".
Тепер до України. У житловій сфері в нас існує багато суперечливих тез. Часто від одних і тих же людей можна почути і "держава має припинити втручатись в ринок нерухомості", і "держава має стимулювати будівельну галузь для розвитку економіки".

Будівельне лобі вимагає - і часто отримує - такої регуляції державою, за якої може максимізувати власні прибутки. Це дозволяє побачити, що суперечності в тезах вище немає: можна водночас вимагати регулювання легкого доступу до земельних ділянок за безцінь ("дайте більше землі, тоді зможемо більше будувати"), усіляких прихованих субсидій ("скасуйте пайову участь, бо це податок на інвестиції"), і казати, що "не можна, аби держава втручалась у регулювання цін чи доступності житла". Або заклики "дерегулювати" сферу архітектурно-будівельного контролю - це бажання регулювати її в інтересах забудовників, які самі собі створюватимуть правила й санкції за їх порушення.

Попри те, що нас часто хочуть переконати в тому, що "все вирішує сам ринок", уся історія житлової політики в нас - це приклад регулювання державою на користь максимізації прибутків забудовників. Так сталось в 2009-му, коли вигадали програму "Доступне житло" - непряму субсидію забудовникам через сплату з бюджету частини вартості житла. Так стається і сьогодні - з усілякими схемами так званої "доступної іпотеки".

Нас вкотре готують до наступання на ті ж граблі, що й в нульових - субсидування попиту на нерухомість (аякже, треба ж підтримувати прибутки забудовників), яке підвищує лише ціни на житло, а не його доступність.

На слайдах Мінфіну бачимо, що готові компенсувати аж до 7% - для позики в 2 млн грн на 20 років це може бути понад мільйон гривень. Хто цим зможе скористатись - подивіться на потенційний дохід позичальників.

Неолібералізм це не стільки "держава має прибрати руки від ринку", як "держава має своїми руками субсидувати нас за рахунок грошей платників податків із бюджету аби в нас були гарні прибутки".