2/2 Незламні. Від УПА до Азовсталі. Адже ця армія вела війну | В’ятрович Viatrovych

2/2 Незламні. Від УПА до Азовсталі.
Адже ця армія вела війну повстансько-підпільними методами, придатними нині хіба на тимчасово окупованих теренах.
Для нас ключове — здатність вояків чинити опір у навіть, здавалося б, безнадійних умовах.
Звернення незламних оборонців Азовсталі звучали дуже подібно до слів людей, котрі промовляли до нас із карпатських криївок у 1950-ті.
Саме цей повстанський настрій, повстанський нерв, який знову прокинувся в українців — в основі небаченого і неочікуваного для багатьох героїзму у війні з Росією.
Ми бачимо відродження не тільки повстанської естетики, але й етики.
Їхнього розуміння добра і зла, їхньої здатності до самопожертви.
Можливо, саме тому, тепер, через 80 років після створення УПА, на 8-й рік війни за незалежність докорінно змінилося ставлення більшості українців до УПА.
81% визнають їх борцями за незалежність, при чому тепер — абсолютною більшістю у всіх частинах України.
Тоді, в 1952-му, Василь Кук не знав, що так буде, що їх боротьбу визнають у незалежній українській державі. Він не знав і того, що скоро потрапить у полон. Але що йому пощастить дожити до втілення мети його боротьби — до незалежності України.
Він просто вірив і робив.
Як робили ті, хто до останнього захищав Азовсталь.
А ми віримо, що попри полон, вони вийдуть на волю.
І ми робимо — і ми переможемо.
Тому, що вміємо перемагати.
Тому, що здатні чинити опір в обставинах, коли інші здаються.
На цьому нині все. До наступних зустрічей у вирі історії.
Слава Україні