«Зузани» від Зузани. Гаубиці та інша співпраця зі Словаччиною | В’ятрович Viatrovych

«Зузани» від Зузани. Гаубиці та інша співпраця зі Словаччиною сьогодні та в минулому

1/2



Від часу масштабного російського вторгнення дедалі більше керівників демократичних країн відвідують Україну, щоб продемонструвати солідарність із нашим народом. Борис Джонсон не лише зустрічався в Києві із Зеленським, але й прогулявся з ним містом. Згодом президент Польщі Анджей Дуда виступав в українському парламенті.
Днями президентка Словаччини Зузана Чапутова звернулась до депутатів та всього українського народу з трибуни Верховної Ради. Вона подякувала українцям за те, що захищають не лише свою державу, але й міжнародне право, яке забезпечувало світові десятиліття миру.
Президентка заявила: "Ми знаємо, що окупантів з вашої країни не виженуть наші пакунки з ліками та продуктами. Вашим захисникам потрібна військова техніка та спорядження. Тому ми допомагаємо і будемо допомагати і в цьому напрямку».
Словаччини надала Україні комплекс С-300, який може збивати літаки та ракети на відстані 150-300 км, а також обладнання для розмінування. Зузана Чапутова оголосила, що її країна також надасть 8 самохідних гаубиць Zuzana-2 з далекобійністю до 41 км. Дякуємо, пані Зузано, за Зузани і не лише.
Словаччина - одна з тих країн, які найбільш завзято допомагають Україні. Тут знайшли прихисток 78 тисяч переселенців з України, 31 тисяча з яких - діти. Словаччина послідовно підтримує членство України в ЄС і невідкладне надання нам статусу кандидата в члени ЄС, активно підтримує санкції. Словацькі поліцейські й судові експерти беруть участь у розслідуванні злочинів росіян на Київщині.
Для багатьох українців така активна допомога сусідньої країни стала несподіванкою. Особливо в порівнянні з проросійською позицією Угорщини. Пояснити це знову може історія. Словаки допомагають українцям, бо їхнє минуле дуже схоже на наше - століття бездержавності, спроби агресивних сусідів знищити словацьку мову та культуру, знищити націю.
Саме на цю історичну, культурну та ментальну схожість між нашими народами розраховували керівники українського визвольного руху. В 1945-1946 роках вони організували пропагандистські рейди УПА на словацькі терени.
Командування повстанського руху продовжило боротьбу з комуністичним режимом і після завершення Другої світової війни. Вони і далі шукали союзників. Однодумців бачили серед народів Центральної та Східної Європи, які після 1945 року опинилася за залізною завісою «комуністичного раю».
Зі словаками в українців не було гострих протистоянь, на відміну від стосунків із поляками, угорцями, ромунами. Крім того, до 1948 року Чехословаччина мала вільніше за сусідні країни політичне життя. Тут діяла вільна преса, існували політичні партії, альтернативні до комуністичної - серед них Демократична партія мала найбільшу підтримку.
Тому перші закордонні пропагандистські рейди УПА відбулися саме на словацьких теренах. Вони мали на меті розворушити антикомуністичні рухи в Європі. Також планувалось налагодити співпрацю з українськими борцями.

У ніч на 23 серпня 1945 року близько півтисячі вояків УПА перейшли кордон, розбилися на групи і розпочали агітацію в селах на сході Словаччини. Проводили масові збори, зустрічі, поширювали агітки про справжнє обличчя комуністів і закликали до боротьби з ними.
«Коли станете на свойому кордоні в Карпатах, гляньте з гір — як щоночі сотнями кілометрів горять хати і цілі села на просторі 800 кілометрів, від хребтів Карпат по долішній Буг! — закликала листівка “Чехи! Словаки! Вояки!”. — Гляньте, як виганяють там на мороз і сніг та мордують людей, як втікають там лісами і ярами, на снігу і на морозі старці, жінки і діти, гірше, як за татарських часів!»