Стокгольмський синдром - це психологічний феномен, при якому з | vidchuvay.

Стокгольмський синдром - це психологічний феномен, при якому заручник набуває симпатії та почуття співчуття до свого викрадача. Цей термін виник у результаті подій, що сталися в Стокгольмі в 1973 році, коли під час заручницької кризи банку вісім заручників протягом шести днів перебували в заручниках в одному приміщенні зі своїми викрадачами. Після звільнення заручників вони відмовилися від будь-яких звинувачень проти викрадачів та висловилися в їх підтримку. (В кіносеріалі "Паперовий будинок" добре видно прояви цього синдрому в деяких заручників.)
Стокгольмський синдром виникає у ситуаціях, коли людина перебуває в довготривалій психологічній напрузі і почувається беззахисною. Такі ситуації можуть виникнути в разі заручництва, сексуального насильства, сімейного насильства, війни або насильницької релігійної ідеології.
Стокгольмський синдром може бути шкідливим для жертви, оскільки він може призвести до того, що людина не зможе вірно оцінювати своїх викрадачів і продовжувати перебувати у небезпечній ситуації. Хоча причини стокгольмського синдрому ще не повністю зрозумілі, науковці вважають, що цей феномен виникає в результаті психологічних механізмів, які виникають у заручника під час перебування в небезпечній ситуації.
Основні причини стокгольмського синдрому:
1. Почуття безпеки: заручники можуть відчувати певний рівень безпеки, який надає їм їх викрадач, який може захищати їх від інших загроз.
2. Психологічна оборона: заручники можуть використовувати стокгольмський синдром як спосіб психологічної оборони, щоб зменшити страх та тривогу, які вони відчувають у небезпечній ситуації.
3. Емоційна залежність: заручники можуть набувати емоційну залежність від своїх викрадачів, зокрема, якщо вони виявляють їм доброту або щедрість.
4. Трансформація ставлення: заручники можуть змінювати своє ставлення до своїх викрадачів на протязі часу, особливо, якщо вони не отримують допомоги ззовні та перебувають у небезпечній ситуації протягом тривалого періоду.
Наслідки стокгольмського синдрому можуть бути наступні:
1. Психологічна травма: Заручник може стати жертвою психологічної травми внаслідок небезпечної ситуації, що спричинила розвиток синдрому.
2. Порушення відносин з оточуючими: Заручник може почуватися відділеним від суспільства та друзів через негативні реакції, що виникають після повернення додому.
3. Нездатність до нормального функціонування: Заручник може мати складнощі з нормальним функціонуванням у повсякденному житті, такі як проблеми зі сном, зміни настрою та інші емоційні порушення.
4. Залежність від злочинця: Заручник може стати залежним від свого злочинця, намагаючись повернутися до нього після визволення.
5. Ризик повторної втечі: Заручник може бути настроєний на повторне втікання або зустріч зі своїм злочинцем, навіть якщо це може бути небезпечно.
6. Ризик відповідальності: Заручник може стати предметом критики за те, що він відчував співчуття до злочинців, що може призвести до соціальної відповідальності. Лікування стокгольмського синдрому передбачає комплексний підхід, який включає психотерапію та може включати фармакологічну підтримку. Якщо ви чи когось відомого турбують симптоми стокгольмського синдрому, рекомендується звернутися до лікаря або психотерапевта для отримання допомоги.