Небезпека пригніченої злостіНеможливо навчитися керувати злістю, не переживаючи її в найрізноманітніших проявах. Зрозумівши, як діє негатив, виплеснутий на оточуючих, дитина отримує один з інструментів комунікації. Діти пізнають свою емоційну природу: "А що буде, якщо я зараз влаштую істерику?".
І в цьому не варто шукати якоїсь вселенської підлості. Це всього лише спроба встановити контакт із власними почуттями. Навчитися ними керувати, взяти під контроль і задіяти там, де це дійсно необхідно.
Якщо довгий час пригнічувати емоції негативного спектра, почнуться проблеми зі здоров'ям. Цей взаємозв'язок багаторазово описаний дослідниками психосоматики і вже ні для кого не є секретом.
Але є й інша небезпека:
пригнічений гнів може перерости в пасивну агресію. Ось уже де поле для різних девіацій у розвитку та поведінці.
Батьківське прохання "не гнівайся" або "негайно заспокойся" покликане не розв'язати проблему (усунути провокувальний чинник), а лише заховати емоцію глибше. Зрештою вона все одно виллється в щось недобре: зниження самооцінки, приховану образу на рідних, недовіру до оточуючих, невміння проявляти почуття. А в особливо складних випадках - у депресію і навіть суїцидальні нахили.
Мистецтво виховання
