Привіт вам, мої любі друзі! Минулої доби одні з вас святкували | Дорогами вільних думок

Привіт вам, мої любі друзі! Минулої доби одні з вас святкували Вербну неділю, а інші Великдень. Мені у цей день було дуже сумно.
На превеликий жаль почало з’являтися багато українців, які кажуть, що мова у нас не така, як треба, форми букв – не такі, як треба (бо треба начебто латиницю), самі українці теж не такі, як треба, тому що слов’яни, і це слово перекладається, як раби, і ще слов’яни п’яниці.
Такий українець сьогодні мені сказав, що яйця – це не яйця, а треба казати – «моргучі». Навіть і не знаю якою мовою це. Зерно він пише «дзерно», імена: Австія, Рута, Ельвіра, Раміна, Моніка, і ще навигадував величезну кількість слів, які нереально запам’ятати. Каже, що письменники творять мову, а він пише книжки, і буде мову змінювати.
І додав: «У вас мова найбільш кастрована зі всіх.»
Каже: «А що український народ зараз не п'яниця і не раб? Ти ж сама бачиш що робиться. Інтелігенція думає про те, як виправити цей народ. Щоб не пив не ворував і думав. От вчені і з'ясували що мова визначає поведінку людини. В кого англійська мова, ті всі чемні. Це ж наука, це не я придумав.».
Тобто, на думку таких українців – нашу мову треба знищити, замінити іншою, віру знищити, букви переробити, творчість і культуру викинути та забути, і ще перестати бути слов’янами, бо то п’яниці і раби.
Я задумалася і стало мені сумно. Раніше я завжди була переконаною, що будь-який конкретний народ має свою власну мову, свою культуру, свої звичаї та свою народну творчість, і що все це разом узяте – це душа народу. І ось тепер виявляється, що ми ведемо боротьбу не за свій народ, а за той, який – не є слов’янами, пишуть латиницею, зрозумілих слів не видно, і хочуть володіти Україною. Тобто, це не ми ведемо боротьбу за право жити на цій землі, а боротьбу ведуть люди, у яких інша мова, хоча й борються вони нашими руками.
Сумно-сумно, тому що українці поступово зникають, а на їхні місця прийдуть оті неслов’яни і з мовою, яка нічим не схожа на нашу теперішню. (Катя)