2022-06-30 17:13:46
Колеги, у попередніх дописах ми розповіли, що 20 червня цього року Україна прийняла закон «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», а також нагадали пов’язані з цією конвенцією питання, які зазвичай викликають найбільший резонанс. Сьогодні ми продовжимо цю тему і зупинимось на нюансах набрання чинності цією конвенцією.
Ратифікація є формою вираження згоди на обов’язковість Стамбульської конвенції шляхом затвердження її вищим органом державної влади.
Акт ратифікації втілюється у двох законодавчих документах:
внутрішньодержавний нормативний акт (Закон України від 20 червня 2022 року № 2319-IX) покладає на державу зобов’язання щодо виконання міжнародного договору;
ратифікаційна грамота виражатиме згоду на обов’язковість договору перед учасниками цього договору, тобто в міжнародному плані.
Датою ратифікації конвенції вважається день голосування за неї у Верховній Раді України, тобто 20 червня 2022 року, проте момент набрання нею чинності відтермінований для проведення необхідних процедур в міжнародному плані.
Отже, як це відбуватиметься?На підставі підписаного Президентом України та офіційно оприлюдненого закону буде підготовлена відповідна ратифікаційна грамота. Ця грамота буде підписана Головою Верховної Ради України та дипломатичними каналами передана Генеральному Секретареві Ради Європи на зберігання. Після того, як закінчиться тримісячний строк з дати її передання Україною на зберігання, для України Конвенція набере чинності.
Під час ратифікації Україна зробила декілька заяв і застереження.
Так, Україна заявила:
що Конвенція є правовою підставою для її співробітництва з питань надання взаємної правової допомоги в кримінальних справах, екстрадиції або виконання судових рішень у цивільних або кримінальних справах у разі надходження запиту від усіх держав - учасниць Конвенції (навіть тих, з якими не має відповідного двостороннього договору);
що застосовуватиме цю Конвенцію для захисту, недопущення, кримінального переслідування та ліквідації домашнього насильства, яке вчинено також стосовно чоловіків та дітей (хлопців та дівчат);
що не розглядає жодне з положень Конвенції як таке, що зобов’язує її до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, ciм’ї та усиновлення, а також як таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань;
що відповідно до Конституції України жодна ідеологія не визнається державою як обов’язкова i не підлягає впровадженню;
що застосовуватиме Конвенцію відповідно до цінностей, принципів і норм, визначених Конституцією України, зокрема щодо захисту прав людини та основних свобод, рівності прав та можливостей жінок i чоловіків, гендерної ідентичності, формування відповідального материнства та батьківства, підтримки сiм’ї та охорони дитинства;
що внаслідок широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації виконання Україною зобов’язань, передбачених Конвенцією, на тимчасово окупованих територіях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не гарантується до повного відновлення конституційного ладу України на цих територіях. Будь-які органи, їхнi посадові та службові особи на тимчасово окупованих територіях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі є нелегітимними та їхня діяльність є незаконною, якщо ці органи створені або особи обранi чи призначені в порядку, не передбаченому Конституцією та законами України, а будь-які прийняті ними акти (рішення, документи) є недійсними i не створюють жодних правових наслідків.
Крім того, Україна зробила застереження, що залишає за собою право не застосовувати положення про присудження належної державної компенсації постраждалим від тяжких тілесних ушкоджень або порушення здоров’я до приведення національного законодавства у відповідність із зазначеними положеннями Конвенції.
498 views14:13
В
