Вінниця плаче і це не фонтани...
Це на дитині розірвані рани,
Це сльози мами, що ще живою
Бачила місто, мов після бою...
Вінниця плаче і не дощами,
Площа укрита склом і тілами...
Свідок-літак стоїть на помості,
Чоловіки не стримують злості.
Вінниця плаче, схлипують люди.
Доки війна ця проклята буде?!
Доки невинних будуть вбивати?
Світ доки буде все споглядати?!
Вінниця плаче,... спокій нам сниться.
Хочу кричати: "Люди, спиніться!!!
Що вам, кати навіжені, ще треба!?
Господи Боже, зглянися із неба..."
Просто гуляли, просто ми жили
З нас виривають нерви і жили!
Іграшку кров заливає дитяча...
Місто усмішок... Вінниця плаче!
Алла Боровська
