Учені аналізували синхронність поведінки тварин та їх власників. Оцінювали рухову активність (чи рухається собака, коли рухається людина, або ж коли обидва відпочивають); близькість розташування (час, коли собака знаходиться на відстані менше 1 м від людини); орієнтування у просторі (коли дивляться в одному напрямку).
Синхронність взаємодії дітей та собак виявилася більшою не лише за випадкову, а й за відносини із дорослими. Отримані результати важливі для розуміння, як собаки реагують на знайомих дітей. Збільшення кількості родин, де є діти і собаки, а також поширення каністерапії, робить це актуальним.
https://link.springer.com/article/10.1007/s10071-020-01454-4
