Віршолюб

2022-08-23 21:06:12 ​ Коли крізь розпач випнуться надії...

​Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

Василь Симоненко Відкрити / Коментувати

2022-08-22 18:20:00 #поезіяпідписників

Невтишене бажання

Як хочеться, часом, зовсíм не любити
Не думати, спати, а може й не жити
Дрімати собі на краю небуття,
Чи ніжитися в лоні, немовби дитя.

Не знати страждання, і болю тортури
Не відати злості, лихої натури.
Спинитись на мить у полоні тривоги
Відкинути геть усі перестороги.

Не бачити вічну війну між світами,
Де борить добро корінь зла поміж нами.
Не вміти кохати, ілюзії море
Розбурхати, змити, у серденьку хворім.

Та все так і буде, лиш час надійде
І кожен у вічність дорогу знайде.
А поки причину терпіти страждання
Хай кожен згадає, до чорта зітхання.

Смакуй плоди радості, хтивості жар
Хай буде для тебе божественний дар
Ковтай сльози щастя, допоки ти тут
Ще трохи,  а далі - лиш вічності звук. 

Роман Кравченко Відкрити / Коментувати

2022-08-21 15:10:00 #поезіяпідписників

mors et tempus

Хто як не ти мені розкаже
Куди вирують потоки життя?
Про роки чорні, наче в сажі,
Можливо в них опинюсь і я.

І як фейлетон серед романів
В них загублюсь малим дитям.
Запитаю боязко: «що далі?..»
Трохи лячно поряд з небуттям.

Хто як не ти мені розкаже
Куди вирують потоки життя?
Кожен крок мій в ілюзіі, омані
Тягарем стає, без вороття.

Беззаперечно покинутий часом,
Безнадійно майбутньо забутий.
Я стану таким як ти і так само
Живих питань мені вже не почути.

Андрій Цап Відкрити / Коментувати

2022-08-19 16:10:00 ​#поезіяпідписників

Дозволь мені думки твої сп'янити...

Дозволь мені думки твої сп'янити,
Затьманити розум та його полонити,
Забрати дні ясні й ночі довгі зголосити,
Осипані прозою й вином білим пропиті

Дозволь мені тебе в себе закохати
В палких обіймах тепла коханою стати
На вушко тобі ніжно про нас прошептати
На подив людей, щиро та сильно кохати

Дозволь мені забрати душу твою в оману,
Зав'язати думки, морочити голову п'яну,
Не давати спокою, ночами тебе надихати,
Просто дозволь собі себе в мене закохати

Ольга Слободян Відкрити / Коментувати

2022-08-18 16:10:00 #поезіяпідписників

Літнє кохання

Заклей на серці рани пластиром —
У мене там розбитий аеродром.
Скажи, що будеш моїм компасом,
Став менше крапок та побільше ком.

Розкажи мені чудних історій:
Як їдила відпочивати в санаторій,
Як літом розбила коліна,
Як улюбленою стравою стала мівіна.

Згадаймо як сонце разом проводили,
Як один одного з розуму зводили,
Як кожну ніч рахували комети
І як нас смішили дурнуваті прикмети.

А потім й про майбутнє погадаєм,
Яку там роль далі зіграєм .
Змінимо риси зовнішності
І кінця немає молодості.

Будуть і дні мовчання,
Будуть неочікувані зізнання,
Будуть хвилини болю, нею треба ділитись.
Головне — бути разом і не загубитись.

Макс Король Відкрити / Коментувати

2022-08-17 17:00:42 ​ти кажеш серпень за старим стилем
ми своїх ангелів відпустили
і лишились самі
не знаю навіщо нам стільки красивої мови
якщо ми німі
чи то пак онімілі
як пальці стиснуті міцно
аж кров відійшла
можна мені торкнутися твого чола?
серпень ти знаєш для мене це слово гостре
серп розтинає тіло пахучих трав
а ми поклалися долі
і ти припав
до моєї долоні
спиваючи лінію долі
а все-таки що буде з нами
мені
часом так сильно бракує повітря
навіть у сні
метеорити летять чи уламки зірок
і коли переходить пора зорепаду
до неба за крок
ми опиняємось
і стоїмо без мови
так ніби молимось

Мар’яна Савка Відкрити / Коментувати

2022-08-17 16:10:00 #поезіяпідписників

Нічна еклектика

У цьому житті, де несемось крізь блискавки, спалахи й тіні
Де кожен по собі один
І де кожен нікому ніхто
Ми душі в автобусі часу давно постарілі
Женемо по трасі усі у одному авто

І клаптик землі, що вмивається нашою кров'ю
Комусь тисне в голову, наче камінний скрижаль
Автобус мандрує крізь повінь миттєво-спекотну
Минає холóдно-протяжний, принесений сутінком жаль

Земля обертається- пізно надходить світанок
І літа серпневого куснем вривається шаль
Комусь сниться мрія, комусь- літній зрошений ґанок
Лети автотрасою, друже, дорогою в даль

Аби ця земля не вдарялась об голову сиву
Коли серед ночі здригнешся від грому думок
Що десь там без тебе росте давно саджена слива
І десь там без тебе тече каламутний струмок

А поки всім душам ввижаються в просторі постаті й тіні
І поки автобус далеко не перший відгримує рейс

Я їду додому
До себе
В свою Україну
Бо десь там без мене живе рудий кіт
І рудий жвавий пес

Соломія Станович Відкрити / Коментувати

2022-08-15 16:10:00 #поезіяпідписників

Люби мене, всім серцем, чоловік!

Люби мене
Всім серцем, чоловік!
Я - дівчина, я - жінка
Не забава.
Люби, не день -
Люби, увесь свій вік
Щоб, та любов палала,
Ніби лава.
⠀
Люби мене
Всім серцем, чоловік!
Так сильно,
Як бажання знову жити.
Люби не день -
Люби увесь свій вік
Щоб міг красу
Кохання ти творити.

Люби мене
Всім серцем, чоловік!
Що від кохання дух
Мій забивало.
Люби не день -
Люби увесь свій вік
Щоб ще хотілось
І здавалось мало.
⠀
Люби мене
Всім серцем, чоловік!
Щоби із серця
Зникла давня рана.
Люби не день -
Люби увесь свій вік
Щоб я не сумнівалась
Що кохана.

Олена Павленко Відкрити / Коментувати

2022-08-14 16:10:00 #поезіяпідписників

Душа без тебе інеєм покрита,
Мереживом невимовлених слів...
А час пряде на веретені літа
Суцільну нитку неба і полів...

І де йому в щоденній круговерті,
Снуючи долі крихітну вуаль
(Де вузлик - народитися й померти),
Малих сердець помітити печаль?

Така дрібниця в тлі світобудови -
Ця ніжність між рядків на папірці,
Коли одним лише привітним словом
Ти посмішку малюєш на лиці...

Таня Пелихівська Відкрити / Коментувати

2022-08-12 16:10:00 #поезіяпідписників

Sunsets

Ці осінні сонцясідання
Запали мені у душу
І я з радістю у них тону,
На мить про усе забувши.
Ці осінні сонцясідання -
Мій рідний забутий край,
Мій затишний дім на окраїні,
Мій кимось відібраний рай.
Ці осінні сонцясідання
Мене ваблять до себе щосили:
Ваблять утраченим спокоєм...
І чому ж я іще не з ними?

Цих осінніх сонцясідань
З нетерпінням чекаю щороку:
Це ж моя печаль неземна
І мій порятунок від втоми.
Ох, осінні сонцясідання,
Залюблені діти осені,
Похмурим дощем вимиті,
Безкраїм небом зношені.
Ох, осінні сонцясідання
І неба сиза блакить
Украли мою стомлену душу
У сум'ятті м'ятежних століть.

Autumn Rain Відкрити / Коментувати