Get Mystery Box with random crypto!

Віршолюб

Логотип телеграм -каналу virsholub — Віршолюб В
Логотип телеграм -каналу virsholub — Віршолюб
Адреса каналу: @virsholub
Категорії: Література
Мова: Українська
Країна: Україна
Передплатники: 6.19K
Опис з каналу

Поезія – це цілющий ковток для спраглої душі, це ясний промінець сонця в негоду, це біла квітка сподівання.
@virsholub_bot — публікація ваших віршів.
@Vlastymir — співпраця/зворотній зв'язок.

Ratings & Reviews

1.67

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

2


Останні повідомлення 7

2022-07-20 16:10:00
#поезіяпідписників



Заговори з Любов'ю українською...
І більш вона не буде, мов чужа...
Заговори зі Мною українською...
І Ти почуєш, як звучить Душа...

Заговори будь ласка українською...
І зміниться усе Твоє Буття...
Заговори Натхненно українською...
І Радістю наповниться Життя...

Сєрж Гудман
513 views13:10
Відкрити / Коментувати
2022-07-19 17:10:00 #поезіяпідписників



Вона сидітиме до поки не згорить остання свічка, темрява у кімнаті дасть згадати як пройшов останній відчай.

«А знаєш.. я насправді ніколи тебе не кохала», скаже вона пустивши сльозу на каву. «І не мріїла і не бажала, але останнє б віддала». «Зараз чомусь ковдра здається теплішою і більш щерішою, ніж твої похмурі почуття яким я ніколи не могла дати відсіч». «Пам‘ятаю твої останні слова: ну і куди ти від мене втечеш?, як бачиш втекла, а кляті спогади пошепки кажуть: згадай його вуста».

А вона все сидітиме до поки не згорить остання свічка, але темрява у кімнаті вже зійшла, бо все одно згадала його вуста.

Софія Костюк
427 viewsedited  14:10
Відкрити / Коментувати
2022-07-18 20:00:02 Мистецтво не мовчить і під час війни. Навпаки — все на підтримку бойового духу українців. А автори промистецьких телеграм-каналів тримають руку на пульсі та оперативно про все це пишуть на своїх каналах. Ось список найкращих:

The Rock Spectrum — медіа-журнал про українську рок-музику та перлини андеграунду
Трембіта — тільки найкраща українська музика. Легендарні хіти і головні новинки на будь-який смак
Аудіокниги українською — книги, що говорять. Легальний спосіб втекти від реальності
Чай з ментолом — канал з приємною атмосферою, який зігріє вас
Моя Україна — краса України через призму фото і художнього мистецтва, та перлини української поезії
Рок без меж — музичні добірки, авторські тексти та роковий лікбез
Загін Кіноманів — Найсвіжші новини кіно та укрютубу

Українські фразеологізми — найпоширеніші крилаті вислови українською
Віршолюб — затишна місцина для вашого внутрішнього поета
Історія України — про події, місця та людей минулого України
Меломанія — те, що твоя мала співає в душі. Часом і з відео
Читай, kurwa, книжки — тримай культурний фронт! Відверто про книги і навколокнижкове
Український рок | Українська музика — новинки української музики та старі добрі хіти
Фемкіно — кіно і серіали про жінок для жінок
Слухач UA — музичний онлайн-ресурс про українську музику

Ді-Джингл — українські рингтони на різні смаки та вподобання
Архітектура — витончені витвори мистецтва
Ескапізм — естетичний погляд на життя
MUZIKA UA — вільний український музичний вісник
Твій Новий Трекліст — архів маловідомих виконавців, плейлистів та котиків
Шо так важко? — канал про важку музику. Короткі огляди на нові й старі альбоми
Rap Chef — новини зі світу зарубіжного та українського хіп-хопу
607 views17:00
Відкрити / Коментувати
2022-07-18 17:17:00
Тиша

Не розірвати цю холодну тишу,
Вона міцна й похмура, мов граніт,
Хоч в ній пробив мікроскопічну нішу
Наш галасливий і бездарний світ.

І бурі й шторми — то дитячий лепіт,
То відчайдушний виклик німоті.
То безнадійний крик у безкінечнім склепі
І непокірність вічній самоті.

Зловісна тиша. Холодно і млосно.
О, чим її, прокляту, розірвать,
Щоб зашуміло щастя стоголосне
І не дало нам більше спать?!

Василь Симоненко
696 views14:17
Відкрити / Коментувати
2022-07-18 16:10:00 #поезіяпідписників

Заплющити очі. Вірити...

Заплющити очі. Вірити.
Тицьнутись тобі в плече. Дихати.
Наче вперше і востаннє: нікУди не бігти. Вже нІкуди.

Відпустити усе, що неможливо втримати. Чого вже нема.
Увірувати в те, чого було замало, і ми вимагали доказової бази.
А тепер ці докази є, їх забагато, їх занадто сповна.
Та я не озвучу і жодного, неначе навіки стала німа.

Любити життя. Дихати. Впустити у свої дні незбагненне.
Спалити цензуру разом із підірваними мостами.
І все зайве лишити для вічних ображених і самодурів, які понад усе бояться осуду й прагнуть бути чемними.

Говорити тобі подумки все надважливе. Дихати.
Вірити у незбагненне і головне, ніби Всесвіт розповів цей секрет лише мені. І дихав у цей час зі мною в унісон. І вірив у мене.

Сповзти на підлогу і нарешті видихнути тонну важкого.
Розплющувати очі. І дихати. І вірити. І любити.
І жити з широко розплющеними очима, коли дихаєш і віриш.
І коли кожна хвилина - це осанна, це повітря, це вірш.

Міла Шевчук
730 views13:10
Відкрити / Коментувати
2022-07-17 18:10:00 ​​ ми вкрали дрібку часу у війни...

ми вкрали дрібку часу у війни
на пару слів. ми вкралися як огріх
в новинну стрічку, в тексту темний погріб,
де кожен вигрібає щось своє
моє мені завжди було найтяжче
твоє мені спокою не дає
на відстані, де все крихке й зникоме,
привіт, приліт! гудки, гудки, як коми
чим глибша ніч, тим довше йде додому
сигнал, якому духу не стає

Галина Крук
204 views15:10
Відкрити / Коментувати
2022-07-17 16:10:00 ​#поезіяпідписників

і особливим є, насправді, кожен день...

і особливим є, насправді, кожен день,
якщо ти вже побачив захід сонця,
бо там на сході, як жива мішень,
в окопах засинають наші хлопці

вони всі наші, наш козацький рід,
і "як вони?" - не думка, то є рана,
наш батько там, наш брат, гучний сусід,
і неньки теж, твоя сестра й чиясь кохана

вони - це ковдра, що дарує сон,
тому ти зараз віриш тільки в них,
в той маріупольський останній гарнізон,
що в темряві палав немов сірник

ти зайдеш у кав'ярню біля дому,
їй пощастило, ціла, як і до,
і це тому, що лиш годину тому,
у місті спрацювало ппо

і там за ним сидять реальні люди,
їх настрій не прописаний в уставі,
пілот не встиг долікувати зуби,
але не видасть це в своїй поставі

для них усіх, ми мусимо триматись,
бо як спитати, прокричать: "живіть!",
тож будемо давайте пам'ятати -
вони для нас тримають цілий світ

Павло Пігуль
374 views13:10
Відкрити / Коментувати
2022-07-16 17:40:00 #поезіяпідписників

НАРОДЕ МІЙ

Не вірила, що здатна на ненависть,
не думала, що виплекаю лють...
Нечувано: душа згрубіла навіть,
забувши про тендітну свою суть.

Вона ж у мене зроду ніжна-ніжна,
завжди чутлива до творінь весни,
сьогодні та душа - мов брила сніжна,
такого холоду не знала до війни.

І серце  зневажати вже навчилось:
живилось терпким болем за Ірпінь,
слізьми Гостомелевих храмів вмилось,
наслухалось із Бучі голосінь.

Народе мій, не смій образ забути,
не скинь з лиця вуаль із потрясінь,
в святій землі закопану отруту
носи з собою завше, наче тінь.

Не дай собі "пробач" в лице жбурнути,
не зішкреби із ран відкритих сіль,
щоб пам'ять не зреклася тої смути,
якої й небо не пробачить їм.

Любов Уманська
736 views14:40
Відкрити / Коментувати
2022-07-16 13:38:28 Ви колись задумувалися,як же мало ми і світ загалом знаємо про Україну? Чомусь завжди здається, що все найкраще - там, де нас нема. Мелодійніша музика, цікавіші книги, витонченіше мистецтво, захоплюючі фільми і т.д. Але ж все це є і в Україні!
Отже, якщо ви хочете більше дізнатися про свою землю, приєднуйтесь. Тут буде українська музика , огляди книг (дитячих і дорослих, українських авторів і зарубіжних) , твори українських митців , поезія , українське кіно , цікавинки з історії , жарти та багато іншого.

Все буде Україна!

https://t.me/vidkruvaj_ua
810 views10:38
Відкрити / Коментувати
2022-07-15 09:52:58 Літо меншає, і звужується коло...

Літо меншає, і звужується коло —
нині площа провінційна і тісна.
Відцвіла, немов остання скрипка соло,
пізня липа, неспокійна і рясна.

Пік туризму. Новоспечені прочани
пролітають, наче збуджені рої,
чорним трактом, що веде в Богородчани,
в богородичні ожинові краї,

І мандрують у липневий центр Європи,
до відімкнутих копалень і печер,
де річки летять, напружені, як стропи,
а забута глибина від них тече.

Ось вона — в розмитих чашах наших вулиць!..
В мить осяянь видно землю всю до дна:
там оті, що мандрували й повернулись,
аж замкнулась непідкупна глибина…

Юрій Андрухович
331 views06:52
Відкрити / Коментувати