Прощай, моє літо. Тебе ніби не бу́ло, хоч було гарячим, як вог | Vitaliia

Прощай, моє літо. Тебе ніби не бу́ло,
хоч було гарячим, як вогнепальне ду́ло.
Ми тримали тобі, як й собі, оборону,
ти моє перше літо без кавунів з Херсону.

Бувай, моє перше літо без жодних планів,
знаєш, стільки вилито, як води із кранів,
мрій про рідні й теплі хвилі, мов із чайника.
Прощай, літо без моря і без купальника.

У твоєму небі не лиш громи́ гриміли,
ти моє перше літо, яке чомусь не гріло,
хоча, й здавалось, тепла́ точно стане.
Хай ти будеш першим таким і останнім.

І давай в двадцять третім, хоч би що не згі́ршало,
ми обоє будемо вже зовсім іншими.