Щоденник темряви

2022-12-28 15:49:07 Невже небеса дають вибір один?
Лиш впасти додолу із при́смаком мрій,
Чи вільно вдихнути на повную грудь
Ту вільну незламність із силою дум?

Усе очевидно, лімі́ту в житті не існує,
Перед нами сподвижені сотні ідей,
Варто руку до них простягнути,
В дзеркала́ невідомих людей.

Навіть шепіт шумить у вуха́х,
Затремтіла безлика душа,
Жодна злоба не зможе зронитись,
З боку тих, що дарують себе.

Неможливо з’єднати два всесвіти,
Розтопить ниций холод сердець,
Нам під силу обрати ту сторону,
Чий рубіж без страждань перетнеш.

Небеса дають безліч можливостей,
Приголомшливу кількість концепцій,
Вирішальним етапом цинічності
Є ментальна межа протидійності.

Неважливо, яка наша роль натепер,
Адже простір єдиний навіки,
Залишаймось такими, якими ми є
З вічним серцем в кишені просвіти. Відкрити / Коментувати

2022-12-28 15:48:48 #4 ДУМКА
Основна ідея: потрібно дивитись на світ під широким кутом, пізнавати його багатогранність та виокремлювати для себе ті можливості, досягнення яких робитиме нас ще більш щасливими й вмотивованими.
І найголовніше: людина завше випромінюватиме добро, якщо її сутність безкорислива. Відкрити / Коментувати

2022-12-28 15:47:44 Привіт!
Новий тиждень - нова порція для втілення роздумів

Сьогоднішня тема також наповнена великою кількістю протиріч. Зокрема, ми варті того, аби легко опустити руки чи все ж продовжувати боротися за свою ідею до останнього?
Крім того, у запропонованих рядках я роблю висновок, що Всесвіт дає нам безліч можливостей, головне - правильно ними скористатись, тобто «перетнути той рубіж», наслідки якого нас повністю задовольнять і не змусять відчувати докори сумління. Відкрити / Коментувати

2022-12-25 11:31:26 Будьмо завжди такими ж заклопотаними щастям людьми, як у цьому відео



Відкрити / Коментувати

2022-12-25 11:28:34 Власне, Різдво - атмосфера затишку й тепла. Свято, із яким асоціюється лише щирий сміх у колі рідних, маленький вогник свічі, що злегка розсіює свої промені кімнатою, таємничі історії та спогади про минуле, які дідусі разом із бабусями завжди так завзято розповідають…

Для мене цей час особливий , адже саме дух Різдва дарує незабутню можливість знову відчути себе «маленькою дівчинкою» із своїми мріями, наївними бажаннями і безтурботними митями, проведеними поруч із найріднішими людьми.

Постійно спостерігаючи за усім навколо, я на хвильку замислювалась: «Чи так буде завжди?» Здавалось, ніщо не зможе втрутитись і повпливати на таку сімейну ідилію.

Однак реалії виявились кардинально інакшими. Щорічний затишок перетворився на щоденні жалоби, сміх розчинився у сльозах та сподіванні на «вирішальний» день.

АЛЕ! Попри все, що вже сталось і ймовірно станеться, я все-таки хочу відзначити моменти, які переосмислились й навіть позитивно вплинули на нашу самосвідомість:
• ми як ніколи відчули нашу силу у єдності;
• родинний затишок - не проста буденність, а справжній подарунок долі, безцінність якого ми нарешті усвідомлюємо;
• і наостанок, банальне висловлювання «жити тут і зараз» здобуло якнайдужчого значення.

Отож, щиро бажаю кожному із вас насолодитись звичайним перебуванням із найріднішими людьми, подякувати собі й близьким за те, що скрутні хвилини цього року ми вистояли разом.
Продовжуйте вірити у чудеса, адже, незважаючи на наші заперечення, у кожному з нас живе дитина в очікуванні дива!!!

Усім щасливого Різдва й спокою у домівках

Слава Україні !!! Відкрити / Коментувати

2022-12-25 11:27:59 Усім привіт!
Сьогодні писатиму прозою

P.S. Я думаю, що тема, яку хочу наразі обговорити, у такий спосіб буде висвітлена набагато доступніше. Відкрити / Коментувати

2022-12-21 11:23:54 Насправді неважко пізнати себе:
Віднайти́ найкристальніші струни моралі,
Відректи́сь від затьмарених граней пітьми,
Зберегти скромні миті щоденного сяйва.

Важливі́ше утри́мати лінію правди,
Що з легкістю рветься чужими руками,
Повстати, мов фенікс, із стоголосі́в‘я,
Що ладне тебе прикувати безслівно.

Насправді неважко пізнати себе,
Найбільша дилема, то власнеє «я».
Чи сила тобі безуспішно летіти?
Чи впасти, проте все ж на мить збагатіти?

Цей вибір складний і водночас легкий,
Для тих, хто не втратив надію в своє,
Хто не зазіхає на совісті плин,
Хто допомагає без примусу сил,

Хто щиро приймає твій виграш і біль,
З бажанням радіти й сурми́ти без речень,
Без докорів, злості і заперечень,
Із міццю в думках й непохитністю стержня.

Насправді неважко пізнати себе,
Найтяжче збагнути чи правда все ж є
Чи це лише вигадка і спосіб для втечі
Від дійсності, яка і так вже давно суперечить? Відкрити / Коментувати

2022-12-21 11:23:49 #3 ДУМКА
Основна ідея: лише пізнавши й прийнявши свої позитивні та негативні якості, ми розуміємо спосіб для комунікації із навколишнім світом. Саме МИ визначаємо який рубіж є прийнятним для нас, а який назавжди залишиться недоторканим. Відкрити / Коментувати

2022-12-21 11:21:48 Друзі, привіт!
Повертаюсь до вас із новими римами
Запропонована тематика мене особливо захоплює, адже, на мою думку, наші стосунки із світом ми будуємо через призму самопізнання.
Тобто поведінка, яку ми транслюємо, уже сформована на базі власних стереотипів, очікувань, цінностей, цілей, бажань, настанов і в загальному позиціонування «особистості». Відкрити / Коментувати

2022-12-14 20:33:55 Цікава сама по собі є людина:
Чудесна істота чи потворна тварина?
Ілюзія совісті чи таке її бачення
Одвічного світу, який давно вже втрачений.

Навколо лиш пил із млявості душ,
з бажання узяти своє не по праву,
Щодуху сказати звичайне «пробач»
Тоді, коли серце ні зойку не дасть.

Всього лише мить, а віри нема,
Зосталась тварина навіки пуста,
Готова злетіти зі згарища дум,
Однак де ж подітись, як совість своя.

Так буде ставатись постійно, незмінно,
Де хтось удаватиме нещиру усмі́шку
На попелі тих, хто давно вже зотлів весь.
Єдине питання таки актуальне:
А хто ж ми насправді і чого ми все ж варті? Відкрити / Коментувати