Я так і не зміг заснути. Дивився на неї... Таку красиву і сильну. Не хотів, щоб ця ніч закінчувалася.
В голові пролітали різні думки... Та одне я точно засвоїв. Все, що сталося, це тільки моя провина. Я дійсно надто тиснув на неї. Що до початку наших відносин, що в той час, коли ми зустрічалися.
А вона... Вона як та пташка, яка майже все життя прожила в клітці. Підсвідомо відчуваючи нові рамки і огорожу, почала віддалятися. І це не тому, що вона мене не кохає...
Ні. Справа зовсім не в цьому. Просто зараз, вона дуже хоче знайти і полюбити саму себе. Це правда. Допоки ти не знайдеш і не полюбиш себе, ти не зможеш покохати когось іншого. Все, що здаватиметься тобі коханням, насправді буде лише закоханістю або навіть простою вдячністю...
А мені не потрібне ані перше, ані друге. Тепер я відпущу тебе. Я дам тобі знайти себе і не відволікатися ні на що інше, навіть на мене...
А потім...
Ти сама вирішиш, що буде з нами потім....
Читати тут
