Віра в прогрес та еволюцію в наш час для багатьох сучасних люд | Велесовь внукъ
Віра в прогрес та еволюцію в наш час для багатьох сучасних людей є догмою. Це віра в безперервний лінійний розвиток, рух уперед лише до кращого, від нижчих форм свідомості до вищих. Прогрес стосується соціального процесу в суспільстві, а те саме уявлення у сфері біології породила ідею еволюції. Хоч такі концепції зародилась у Європі порівняно недавно під час Просвітництва (XVII-XVIII ст.), але коріння своїм вони сягають авраамічних релігій, зокрема і християнства. Авраамізм проголосив лінійність часу на противагу концепції циклічності часу, що є в язичестві. Згодом під впливом секуляризації уявлення лінійності часу втратило своє релігійне начало. Люди вже не прагнули царства небесного, яке буде тривати цілу вічність, а прагнули вічного поступу, який ніколи не закінчиться…
На відмінну від історичних авраамічних релігій, які розглядають час як лінійний процес, язичество є космічною релігією (визначення Мірчі Іліаде), де час є циклічним процесом, вічним поверненням. Згідно з цим положення все рухається з вищого до нижчого, з кращого до гіршого. Відбувається поступовий занепад усього сущого, себто протилежність щодо прогресу та еволюції.
Спервовіку Світ (Космос) перебував у близькості до Істини. Але з часом він почав відпадати від Неї поступово втрачаючи лад (гармонію). Істина перебуває поза часом і тому не змінюється, а Світ у часі, тому він змінний. Ми живемо у час Віку Кривди (Калі Юґи, Залізного Віку; «Вік бур і вовків / До загину світу», коли настане Раґнарьок), який завершиться Кінцем Світу. Після тотальної загибелі, Світ (Космос) згодом знову відновиться в первозданнім стані, як після Зими приходить Весна, і все піде по новому Колу…
Занепад стосується і людини. Римський поет Горацій з цього приводу писав:
«Чого не сточить згубного часу плин?
Батьки минулись, гірші, ніж предки їх,
На світ привівши нас, марніших,
Ми ж - іще гірше дамо поріддя.»
Йому повторює слов'янська словесність:
«Встарь люди были божики, а мы люди тужики, а познейские будут люди пыжики: двенадцать человек соломинку поднимать, так, как прежние люди поднимали такие деревья.»
«ДУМА-СКАЗАНИЕ О МОРСКОМЪ ПОХОДѢ ‘СТАРШАГО КНЯЗЯ’ – ЯЗЫЧНИКА ВЪ ’ХРИСТЫАНСКУЮ ЗЕМЛЮ’»:
«Старії люде кажуть, що колись були люде зовсімъ не таки, якъ тепереньки: були, кажуть, и великиі и гонкиі такъ, що одна нога, примірно сказать, намъ по плече досягала, а въ нашихъ хатахъ тепереньки імъ и жить би не по мірі. Сказано, пора одъ пори усе малятця. Колись, кажуть… Богъ-то ёго знае уже, коли се буде… зростуть таки люде, якъ у насъ мурашки, та тогды уже, поговорують, и конець світу буде. Бачъ, кажуть стариі люде… да Богъ-то ёго знае, відкуля вони сее уже знають: чи то імъ уже такеньки прадіди розказували, чи инакъ якъ, Господь іхъ знае якъ-то воно буде таке, що люде такъ изживутця, що якъ комашки ти стануть!»
Уявлення про час як лінійний процес, а відповідно й уявлення про прогрес та еволюцію, є постхристиянськими (ширше поставраамічними) концептами, оскільки зросли на смисловому ґрунті християнства і в корені суперечать язичеській картині світу.
https://telegra.ph/Oznaki-ostann%D1%96h-chas%D1%96v-CHastina-1-Progres-%D1%96-evolyuc%D1%96ya-yak-postavraam%D1%96chn%D1%96-koncepti-04-20
