Чого дуже не любимо, так це коли починають будувати свою позиц | Велесовь внукъ
Чого дуже не любимо, так це коли починають будувати свою позицію щодо чогось на запереченні до когось. Типу може не будемо поглиблювати своє розуміння язичества, а просто зробимо антихристиянський світогляд і назвемо це язичеством. Або може не будемо досліджувати традиційну українську культуру, а просто зробимо все навпаки як у москалів і назвемо це українськими звичаями.
Нещодавно главватник сказав, що мати засновника Русі Рюрика була зі слов'ян. І тут в деяких ошаленілих норманістів з нашого боку появився новий "козир", який дозволить їм своїх опонентів записувати у прихильники того самого лжеруського миру... До речі, багато ліберастів за такою "логікою" і виступають проти традиційних цінностей, бо мовляв вороги України нібито страшні традиціоналісти (відновлення на окупованих територіях пам'ятників ліваку Леніну їх не заставляє задуматись... Путін – фашист і всьо тут). Це все холопські бунти й ознака меншовартості. Бути такими не гоже.
Ну а тепер давайте розберемось відки відомості про слов'янську матір Рюрика. Це не є видумкою президента ворожої держави. Про матір Рюрика Умілу Гостомислівну відомо з Іоакимового літопису в переказі В. Татіщева. Сам літопис до нашого часу не дійшов, проте є ряд археологічних доказів, що свідчать про історичність наведених у ньому деяких фактів. Наприклад, розкопки Новгорода під керівництвом В. Янина підтвердили, що описане в Іоакимовому літописі язичеське повстання новгородців проти хрещення і пожежа, що виникла в результаті спланованого підпалу хрестителями, щоб придушити повстання, – швидше за все дійсно були.
Найвідоміше свідчення Іоакимівського літопису отримало назву «Сон Гостомисла», де новгородського князя навідав такий віщий сон:
„Однако спящему ему пополудни привиделся сон, как из чрева средней дочери его Умилы произрастает дерево великое плодовитое и покрывает весь град Великий, от плодов же его насыщаются люди всей земли. Восстав же от сна, призвал вещунов, да изложил им сон сей. Они же решили: «От сынов её следует наследовать ему, и земля обогатиться с княжением его».”
Також ПВЛ свідчить, що Рюрик зі своїми братами прийшов князювати на запрошення, як законний спадкоємець престолу, а не як чужоземний загарбник.
У премодерні часи найважливішим було не етнічне походження правителя, а його стано-кастове походження, адже князювати міг лише той, хто народився князем, хто є правителем за правом крові. Щоб обґрунтувати легітимність своєї влади правитель міг просто довести, що є близьким нащадком певного Божества, як, наприклад, Гай Юлій Цезар, що вів свій рід од Богині Венери.
У слов'ян людина з князівським походженням мала право на владу, оскільки за міфологічними уявленнями князі походять з голови Первочоловіка (напр. див. духовні вірші про Голубину Книгу), а голова, як відомо, має правити всім тілом. Відгомоном цих древніх уявлень є народне прислів'я про глупу людину: "без царя/князя в голові".
Етнічне походження правителя є важливішим за стано-кастове для людей, які живуть у часи існування модерних націй. Проте для сучасників Рюрика було куди важливіше, що в його жилах тече княжа кров, а чи є вона слов'янською чи германською для них було питанням другорядним.
