Перемогти Росію Можливо. І необхідно. Читаю по можливості а | ВО «Свобода» ● «Легіон Свободи»

Перемогти Росію

Можливо.

І необхідно.

Читаю по можливості аналітику про війну, відчуваю війну власною шкірою.

Можу робити коротенькі нотатки і висновки.

Перше. І далі переконаний, що Україна має найбільші шанси з часів Мазепи здолати Росію.

Перемогти в Бою.

Шанси України вийти з цього протистояння переможцями в рази більші, ніж в усіх попередніх поколінь і більші, ніж в Росії.

І ми єдина постокупована постколоніальна нація і держава, яка здатна перемогти імперію.

Шансів програти не має якщо ми не збираємось здаватися і піддаватися на облудливі угоди.

А ми точно не збираємось.

Але є одне вагоме але.

Сірість війни і очікування миттєвого чуда породжують втому і емоційне виснаження, а відсутність високих цілей не дозволяють воїнам проявити найкращі риси.

Цю тотальну війну може перемогти вся українська нація, де кожен відчуватиме і бутиме воїном на будь-якій ділянці життя.

По-друге, війна це вихід за межі, завжди крок у невідоме і небезпечне, що почасти є ціною вартості життя.

А люди готові віддавати своє життя, за щось більше, ніж просто за зарплату. За ідею, що вище матеріального.

Стимулом виконати небезпечний наказ має бути власне сумління, а не лише страх кримінальної відповідальності.

Люди вмирають за великі ідеї, ідеї більші ніж життя.

Для нас ця війна має дві опції.

Можливість вплинути на минуле. І визначити майбутнє.

Помститися за наругу над батьками і дідами.

За Голодомор, репресії, колонізацію, ганьбу окупації.

І в шанс забезпечити тривалий переможний мир дітям і Великій Україні.

Поки не має великих цілей неможливі великі результати.

Я з подивом спостерігаю як у прифронтових містах, не кажучи вже про глибоко тилові, люд чіпляється за ілюзію мирного життя.

Працюють системи поливу, комунальні служби викошують газони, робиться ямковий ремонт.

Ніби або вірять, що українська перемога неминуча, або готуються зустрічати окупанта.

Пригадую Слов’янськ в часи окупації Гіркіна. Росіяни кожну розвилку перетворили в фортецю, а місто в потужний укріпрайон. Зараз такої роботи або не має, або вона глибоко законспірована.

Ілюзія відвернутися від війни коштуватиме дорого.

Війна нікуди не дінеться і за помахом чарівної палички не припиниться.

Її можна загасили лиш перемогою.

Перемогу здобути лиш Надзусиллями.

Надзусилля можливі лише за Великої мети.

Мети спрямованої не лише у минуле - як помсти за кривди ворога, а мети спрямованої у майбутнє - як здобуття Великої України.

Наша війна потребує не лише більше і сильнішої зброї, вона потребує більше і сильнішої ідеї, ідеї що перетворить народ у націю, солдатів у воїнів…

Бо війна яка не має великої ідеї втрачає сенс. І тоді - це просто бойня.

Наша ж війна Священна.

Вона має глибокий зміст, довгу історію. Це війна за ідентичність. За Свободу. За Правду. Зі історичну Справедливість.

Це Священна і справедлива Війна.

Лиш про це тре донести всім. Воякам. Нації.

І тоді не виникатиме дурнуватих питань за що гинуть люди.

І участь у війні розцінюватиметься як найвища Честь і Нагорода, а не як посилання на убій…