Вони вбивали бучців не для того, щоб залякати. Вони вбивали, | Записки пасквілянта

Вони вбивали бучців не для того, щоб залякати.

Вони вбивали, тому що просто не вважають нас за людей.

Вони демонізували Україну не для того, щоб замилити очі від внутрішніх проблем.

Вони демонізували, щоб не було жодних роздумів при вбивстві українця.

Вони агітували мишебратство не для того, щоб повернути дружбу.

Вони агітували, щоб ми не розуміли що вони з нами робитимуть.

45000 пакетів та крематорії призначалися не для армії, яка за три дні візьме Київ.

45000 пакетів та крематорії призначалися для українців, щоб вкотре Україна не воскресла.

Це не просто війна за незалежність. Це війна за життя. За життя кожного з нас.

За жителів Чернігова. За жителів Бучі. За жителів Маріуполя. За жителів Сіверодонецьку. За жителів Донецьку. За жителів Ялти.

Віддавати хоч один гектар землі ворогу – це приречити мешканців на смерть.

В нас нема жодного вибору, окрім як боротися. До кінця. До кінця визволення України. Або до кінця нашого життя.

Це наш моральний обов'язок – зробити все можливе для визволення усієї України. Врятувати жителів від знищення: психічного чи фізичного. Та повернути їм людське життя.

Слава Україні. Слава нашим воїнам!