Отримав лист від військовослужбовця однієї з частин, що донеда | Записки пасквілянта

Отримав лист від військовослужбовця однієї з частин, що донедавна захищала Київ і яка зараз має висуватись у східному напрямку. Цитую:

«11 квітня ми маємо виїхати з Києва і приєднатись до … бригади, яка зараз вже в … (напевно, будемо разом пересуватись у бік…). При цьому в нашій роті:

- Не виплачено грошове забезпечення навіть за лютий.
- Відсутні накази по особовому складу й ми досі є цивільними людьми; підписати накази неможливо через колосальну кількість помилок, допущену в штабі військової частини (переплутані дати народження, звання, ІПН й т.п.). Втім, обіцяють до ранку накази зробити.
- Тільки в нашій роті понад 100 військовослужбовців (разом з тими, хто перебуває в розпорядженні й прикріплений до нас) є рекрутами й досі не склали Військову присягу, хоча служать понад місяць.
- Лише вчора в штабі нашої в/ч пригадали, що було б непогано зробити записи у військових квитках, втім записи досі не зроблені.
- Більше половини військовослужбовців не мають військових квитків і коли вони їх отримають – невідомо. Штаб в/ч цим займатись не хоче принципово.
- На «сухопутні» посади призначаються матроси й старші матроси без проведення переатестації, оскільки начальник штабу в/ч не розуміє різниці між Сухопутними військами та Військово-морськими силами ЗСУ.
- Зброя за військовослужбовцями не закріплена.
- Літня військова форма не видана, зимова військова форма видана далеко не всім і не тих розмірів, які потрібні.

Виникає запитання: як довго протримаються на своїх посадах командир військової частини та начальник штабу, якщо обурені військовослужбовці замість того, щоби відправлятись на фронт, маршем відправляться на Банкову вимагати видачі військових квитків?»

Від себе додам, що причиною подібного хаосу є не лише безпорадність командування конкретної військової частини, а, передусім, перебування на керівних посадах в Міністерстві оборони міністра Олексія Рєзнікова, його прес-секретарки Ганни Маляр та інших людей, які не здатні організувати навіть виготовлення книжечок військових квитків попри оголошену мобілізацію. Про офіцерські книжки так взагалі мова не йде. Як наслідок – військовослужбовці під час бойових дій не мають право на носіння зброї (бо відповідний запис нема де зробити), часто не мають на руках жодного документа, який посвідчує їх приналежність до певної військової частини, натомість мають обґрунтовані підозри, що державі вони не потрібні.