Під рубрикою «Ворошиловський стрілок». Читацька громадськість | Записки пасквілянта

Під рубрикою «Ворошиловський стрілок».

Читацька громадськість хвилюється з приводу того, що з початком війни значно знизилась моя активність у соцмережах – мовляв, як би чого не трапилось зі мною в сонячній Іспанії. Хочу заспокоїти: зі мною все добре. Просто я зараз зайнятий збором матеріалів для книжки про бойові подвиги колишнього генерального, прости господи, прокурора, а нині – скромного «стрілка» Сил Територіальної Оборони Юрія Луценка.

На жаль, Юрій Віталійович, називаючи себе «стрілком батальйону ТРО» у профілі своєї фейсбук-сторінки, не зазначає, з якої зброї він стріляє. Бо загальновідомо, що старший лейтенант Луценко (це звання синок колишнього першого секретаря Ровенського обкому Компартії України отримав завдяки наявності військової кафедри у Львівській політехніці) має іншу військово-облікову спеціальність – «виночерпій». І саме за цією спеціальністю він проходить, так би мовити, військову службу. Пишу «так би мовити», бо якби Луценко, дійсно, служив, а не використовував один з батальйонів ТРО Збройних Сил України для самореклами, то він би знав, що в українській мові слова «стрілок» немає. Є стрілець. При цьому старший лейтенант ну ніяк не може бути стрільцем через те, що ця посада належить до штатно-посадової категорії «солдат».

Сподіваюсь, майбутня книжка стане справжнім бестселером, а на гонорари від її продажу я подарую Юрію Віталійовичу парашут – він виглядатиме більш переконливо, коли робитиме чергове селфі в лісосмузі під Миколаєвом з парашутом за плечима, запевняючи довірливих співгромадян, що, начебто, перебуває на фронті.