'1794' Ніклас Натт-о-Даґ Видавництво 'Фабула' Авторі відгук | 📚ВРАЖЕННЯ UA
"1794"
Ніклас Натт-о-Даґ
Видавництво "Фабула"
Авторі відгуку: Іван Добровольський
Другий роман Нікласа Натт-о-Даґа, ще потужніший та жорстокіший, аніж "1793". Знову чотири сюжетних лінії, проте з першою частиною пов'язані лише двоє. Цього разу автор знайомить нас із Еріком Тре-Русуром - юним шляхтичем, якого батько відправляє подалі від гріха і коханої дівчини на острів Бартелемі, де наш герой знаходить друзів, які після смерті батька беруть опікунство над хлопчиною і повертаються до Швеції, аби довести амурні справи Еріка до логічного завершення - весілля.
Жан-Мішель Кардель, наш знайомий із "1793", теж тут і як завжди п'яний. Еміль Вінґе, молодший брат Сесіля Вінґе, позаштатного консультанта поліції із "1793". Теж розумний. Але.. Та сама Анна Стіна, звичайна стокгольмська дівчина, котра намагається вижити у цьому жорстокому світі.
Що ж, це було жорстко, гидко та брутально. Після першої шлюбної ночі Ерік у своєму ліжку знаходить мертву та понівечену дружину. Мати нареченої звертається за допомогою до Карделя, вважаючи, що Ерік не вбивця її доньки. Кардель і Вінґе-мол. беруться за справу, а на шляху до розгадки стикаються із такими речами, від яких волосся дибки стає. Таких збочень та жорстокості в більш-менш притомній літературі останнім часом я ще не зустрічав Від деяких розділів віє такою безвихіддю, приреченістю від безкарності тих, хто знаходиться вище тебе на соціальному рівні, що аж мороз по шкірі. Порівняно з першою частиною, тут трохи більше показані внутрішні переживання головних героїв, пробудження нових (чи просто забутих) емоцій.
До речі, антагоніста хотілося пошматувати на дрантя, розстріляти і врешті-решт втопити. А потім дістати з дна і спалити про всяк випадок - що ж, здається, автору твору вдалося збіса непогано втілити головного антигероя. Мені подобається стиль Натт-о-Даґа і те, як він зобразив життя Стокгольму у кінці XVIII ст. - цинічно і без прикрас.
