Пройти крізь Чорнобиль Галя Аккерман. Авторка відгуку: Ле | 📚ВРАЖЕННЯ UA
Пройти крізь Чорнобиль
Галя Аккерман.
Авторка відгуку: Леся Мельничук
Раджу не оминати передмову Оксани Пахльовської, доньки Ліни Костенко. Оксана розповіла про Галю Аккерман, яка "захищає Україну в найскладніші моменти історії", яка є французькою письменницею, журналістом, перекладачем, роботу свою пані Галя робить "спокійно, без риторики", враховуючи складність ситуації у Франції, де були "сильні позиції русистики, російських та проросійських кіл".
Це книжка про катастрофу, "за яку відповідальних вочевидь ніколи не буде покарано. Не буде, бо для винуватця цієї катастрофи моральний вимір - неіснуюча категорія", - пише Оксана Пахльовська. А ще Оксана згадує про знайомство з Глюксманом, "представником нової філософії", автором книжки "Достоєвський у Мангеттені", в цій книжці автор "виводив коріння міжнародного тероризму саме з російського нігілізму".
Аккерман народилась у Москві, виросла в бараку, де не було ані води, ані газу, з трирічного віку розмовляла французькою, якої її навчила бабуся, яка зростала у Швейцарії, з 1984 року Галя постійно живе у Франції. У Чорнобилі вона почувалася своєю.
Галя Аккерман розповідає, про зустріч з самоселами та мафіозі, про дівчинку Марію, чорнобильську Мауглі. Але найцікавішим для мене був розділ про Світлану Алексієвич. Власне, дізнавшись про цей розділ, я й взялася за читання цієї книжки.
Про самоселів Галя пише з теплотою та симпатією. При евакуації розділялись великі родини, когось вивозили до Білорусі, когось в якесь місце в Україні, а когось до іншої совєтської республіки. І, звісно, з радянською владою було марно сперечатись, таке було неможливо. Але люди нехтували погрозами влади, повертались у рідні села. Що ж вони бачили? Що їхні домівки зруйновані і навіть спалені!!! Отже, вони не господарі, а самосели! А також люди побачили, що зникли всі корови й свині.
1989 року Алла Ярошинська викрала документи Політбюро щодо Чорнобиля. І ось тоді люди дізнались, що сталося з тими коровами і свинями. Страшно. Але цілком в дусі срср. І Галя Аккерман намагається знайти відповідь звідки в містян, які стільки натерпілися від совєтів, така за ним ностальгія.
Галя Аккерман сама перекладала книжки Світлани Алексієвич на французьку, намагалась привернути увагу видавців до книжок Алексієвич, популяризувала її книжку про Чорнобиль. Світлана чудовий оповідач, її розповідь справляє гіпнотичне враження, але чари розвіялися легко, досить було звернути увагу на прості речі, проаналізувати факти. Чи легко було придбати целофанову плівку за совєтів та ще й в такій великій кількості, щоб обмотувати себе та корову? Галя Аккерман зазначає, що Світлана керувалась непідтвердженими та неперевіреними свідченнями, а то й приписувала людям слова з якими сама до них зверталась в інтерв'ю (з записів). Багато записів чомусь зникло.
Перекладаючи книжку "У війни не жіноче обличчя", Галя Аккерман звернула увагу, що в книжці Світлани Алексієвич нема свідчень жінок про долю євреїв. Не може такого бути, щоб жодна жінка нічого не бачила і не чула. Чому так? Колективним героєм книжок Світлани Алексієвич є homo sovieticus. Галя звертає увагу на байдужість Світлани до історії. І після доповіді Галі на симпозіумі Світлана Алексієвич вже характеризує свій твір як роман, а не як документ, на це треба зважати.
Відгук написаний ще до масового вторгнення рф у нашу країну, але відгук вирішила опублікувати до роковин Чорнобильської катастрофи. Життя поділене на до і після, часом мені здається, що це сон, і мені так хочеться прокинутись. Люди кажуть, що не чекали такого, а хіба можна було очікувати чогось іншого від цих нелюдів? Тримаймося! Разом до Перемоги!
